+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

КРИМІНАЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ: коли і для чого варто подивитися на строки розслідування

автори: Олександр Мінін, Антоніна Городецька

25 серпня, 2020 Ексклюзив

Останнім часом відбувається певний «ренесанс» активності, пов’язаної з проведенням досудових розслідувань у кримінальних провадженнях: «вимоги» про надання документів і інформації з посиланням на ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України, ухвали про тимчасовий доступ і навіть обшуки, їх виконання, виклики на допит, заходи забезпечення тощо.

Здається, податківці не знають, що робити зараз через майже вже піврічний мораторій на проведення всіх основних видів перевірок у зв’язку з карантином, тому почастішали і запити з посиланням на Податковий кодекс України, і збільшення активності через слідчі органи. При цьому як підставу використовують навіть ще деякі «припорошені пилом» справи.

Такий сплеск активності спостерігається не тільки у зв’язку з податками, а й з інших справ про «білокомірцеві злочини», які ведуть різні органи.

Як відомо, звичайними словами «відкрити кримінальну справу» дуже просто. Що й роблять, коли потрібно.

І що ж, справа може тягнутися майже до безкінечності, весь цей час забезпечуючи підґрунтя для потенційних дій за цією справою? Чи строки обмежені загальною вказівкою на необхідність дотримання «розумних строків» чи іншим чином?

Чи може обвинувачення базуватися на доказах, отриманих поза певного строку?

Що можна робити, коли строки для розслідування нібито вже сплили, а дії тривають, наприклад, той же виклик на допит?

Ці та деякі інші питання ми розглядаємо в цьому огляді з певними практичними порадами для тих, хто стикається з такими питаннями.

1.

Питання строків у кримінальному процесі є важливою складовою гарантій прав особи. Особливо це стосується строків досудового розслідування.

На рівні міжнародних договорів не встановлено обмеження по конкретних строках, проте встановлені чіткі орієнтири для їх визначення і закріплення на національному рівні.

Зокрема, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року (далі – Конвенція) визначено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.

А п.п. с) п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року передбачено, що кожен має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому кримінального обвинувачення бути судимим без невиправданої затримки.

За практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) , у кримінальних справах «розумний строк», про який йдеться у Конвенції, залежить від складності справи, дій слідчих органів, та може на практиці навіть відраховуватися раніше, ніж це встановлено національним законодавством, наприклад: з дня, коли виписано ордер на арешт; з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу; з дати, коли було почато досудове слідство (справи «Вемхов проти ФРН» від 25.06.1968 року, «Ноймастер проти Австрії» від 27.06.1968 року, «Рингейзен проти Австрії» від 16.07.1971 року).

Водночас, строки, як такі, мають бути встановлені національним законом, і їх забезпечення є невід’ємною складовою верховенства права.

2.

Важливість строків досудового слідства підтверджена і у Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/20031, в якому суд, розглядаючи питання строків досудового розслідування за Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року, в контексті питання, чи не порушує положення Конституції можливість їх продовження, хоча б у порядку і на додатковий строк, визначений КПК, наголосив:

«Таким чином, законом встановлено загальне правило - досудове слідство повинно бути закінчено протягом двох місяців, а продовження цього строку є винятком з цього правила. Додержання строків слідства є однією з умов виконання завдань швидкого і повного розкриття злочинів.

Строки досудового слідства відповідно до міжнародних договорів України повинні бути розумними. Статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року передбачено, що кожен має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому кримінального обвинувачення бути судимим без невиправданої затримки (підпункт "с" пункту 3).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обгрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "розумний строк досудового слідства" є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо.

Але за будь-яких обставин строк досудового слідства не повинен перевищувати меж необхідності. Досудове слідство повинно бути закінчено у кожній справі без порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод».


І далі в цьому Рішенні Конституційний Суд доходить висновку, що саме обмеженість досудового розслідування конкретними строками, із можливістю їх продовження лише як виняток і лише знов-таки у межах строків конкретно визначених законом, забезпечує відповідність положенням Конституції.

3.

Визначення строків досудового розслідування в кримінальному процесі зазнало змін при переході до нового процесуального кодексу:

3.1.

До 2012 року процес здійснювався за Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року, прийнятим УРСР (далі – КПК УРСР 1960 року), який був отриманий «у спадок». Разом з цим, КПК УРСР 1960 року чітко встановлював строки досудового слідства, які відповідно до ст. 120 визначалися наступним чином: «Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі».

І хоча КПК УРСР 1960 року містив низку «своїх» недоліків, принаймні були чіткі та зрозумілі строкові рамки (з визначеним моментом початку відліку строку та моментом завершення) досудового розслідування, а відповідно і рамки процесуальних дій.

3.2.

У 2012 році набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК), який в початковій редакції по суті взагалі не визначав належним чином строків досудового розслідування щодо його можливої тривалості, і обмежувався загальною вказівкою щодо «розумності» строків. Зокрема, відповідно до ст. 219 КПК України в редакції 2012 року було встановлено:

«1. Досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину».


Тобто конкретні строки встановлювалися лише для тривалості розслідування після надання вже повідомлення про підозру. А до настання такої події КПК не містив якихось конкретних обмежень по строках.

В умовах України це практично слід визнати недоліком і прогалиною в необхідному регулюванні.

Такі положення закону мали наслідком фактично «безкінечні» кримінальні провадження. Адже від моменту реєстрації кримінального провадження до моменту повідомлення особі про підозру – обмежень у строках розслідування не було встановлено. І органи досудового слідства спокійно «розслідували» кримінальні провадження і 2, і 3, і 5 років, періодично проводячи допити, обшуки тощо. Вже не кажучи про майно, арештоване в рамках такого кримінального провадження на роки.

4.

Такий стан проваджень, що призводив до невиправданого примусу і тягарю на задіяних та потенційно задіяних осіб, був з часом усвідомлений. На законодавчому рівні почали вноситися зміни.

4.1.

Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі – Закон № 2147-VIII) нарешті було внесено зміни до КПК України, і ст. 219 КПК України в редакції після 16.03.2018 року закріпила:

«1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;

2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину».


І хоча поряд з тим є певні можливості і процедура для подовження такого процесуального строку, проте КПК України в редакції після 16.03.2018 року нарешті встановлено принаймні якісь чіткі строки досудового розслідування, які обліковуються з моменту внесення відомостей про кримінальне провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР), що базисно унеможливлює невиправдані «незкінченні» кримінальні провадження.

4.2.

Водночас п. 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII (sic! При цьому такі положення безпосередньо до КПК не вносилися) було залишено і «неприємний сюрприз», оскільки ним закріплено, що вказані конкретні строки досудового розслідування «не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін».

Можливо, це було певним компромісом, який, однак, залишав буквально можливість розслідування кримінальних проваджень, порушених до 16.03.2018 року, у межах попередніх «безкінечних» строків досудового слідства.

Проте можна стверджувати, що вказані положення Закону № 2147-VIII все ж таки не підлягали застосуванню, оскільки:

4.2.1.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України:

«1. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення».

Тобто КПК України прямо встановлює, що всі процесуальні дії та рішення приймаються виключно відповідно до положень КПК України, чинних на момент прийняття відповідного рішення/вчинення процесуальної дії.

Власне КПК України не містить положень про застосування до «старих» кримінальних проваджень норм КПК України, що втратили чинність, або інших положень, які б передбачали застосування старих необмежених строків.

Ч. 3 ст. 9 КПК України у свою чергу встановлено:

«3. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу».

Тобто найвищим законом щодо процедури кримінального провадження є власне КПК України. А положення законів, що суперечать КПК України, – не підлягають застосуванню.

Наведене підтверджується і тим, що всі процесуальні дії повинні прийматися виключно у визначений КПК України (і тільки КПК!) строк, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 116 КПК України встановлено, що:

«1. Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки…».

Відповідно, приписи п. 4 § 2 розділу 4 Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, що суперечать КПК України, не підлягали та не підлягають застосуванню.

4.2.2.

Закон № 2147-VIII був «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Тобто з набранням Законом № 2147-VIII чинності 15.03.2018 року – відбулося фактичне внесення змін до відповідних процесуальних кодексів та законодавчих актів. Відповідно, для регулювання тих чи інших відносин застосовуються кодекси/закони у новій редакції, а не закон про внесення змін.

З набуттям чинності відповідними змінами до кодексів та законів – Закон № 2147-VIII вичерпав свою дію. Відповідно, Закон № 2147-VIII не може бути застосовано для регулювання будь-яких правовідносин.

Отже, для вчинення процесуальних дій підлягають застосуванню положення чинного КПК України, а не положення закону, який вичерпав свою дію.

Наведене підтверджується, по аналогії, і Рішенням Конституційного Суду України від 26.06.2008 року № 13-рп/2008:

«Закони про внесення змін до Конституції України після здійснення функції носія конституційних норм втрачають свою дію, лишаючись значимими лише історично. Тому логічно, що конституційні норми цього закону, набравши чинності, мають міститися лише в Конституції України і мати найвищу юридичну силу.

Закон України "Про внесення змін до Конституції України" є таким, що припинив діяти одночасно із набранням чинності донесеними ним до Конституції України новими конституційними нормами. Маючи історичну цінність, зазначений Закон не існує як регулятор суспільних відносин.

Таку позицію виробив Конституційний Суд України, приймаючи Ухвалу від 5 лютого 2008 року N 6-у/2008 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі з приводу конституційного подання іншого суб'єкта права на конституційне подання - 102 народних депутати України - стосовно Закону: "Положення закону про внесення змін до Конституції України після набрання ним чинності стають невід'ємною складовою Конституції України - окремими її положеннями, а сам закон вичерпує свою функцію».


Таким чином, положення Закону № 2147-VIII не підлягали та не підлягають застосуванню до кримінально-процесуальних правовідносин. Для визначення строків досудового розслідування підлягають застосуванню чинні на момент здійснення процесуальної дії положення ст. 219 КПК України.

4.2.3.

З огляду на викладене вище в тому числі кримінальні провадження, внесені до ЄРДР з 2012 року по 2018 рік, повинні були бути закриті на підставі абз. 2 п. 10) ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку із закінченням строків досудового слідства, визначених ст. 219 КПК України в редакції з 16.03.2018 року.

Однак, на жаль, на практиці органи досудового слідства ігнорували вказані обставини, і кримінальні провадження, досудове слідство по яких триває роками, ще й досі у 2020 році незаконно залишаються відкритими.

5.

Подальші дотичні зміни набрали чинності 01.07.2020 року, які внесені до КПК Законом України № 2617-VIII від 26.11.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі – Закон № 2617-VIII), відповідно до якого:

«21) частини першу і другу статті 219 замінити чотирма новими частинами такого змісту:

"1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

2. Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;

2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину…».


Отже, ст. 219 КПК України в частині визначення строків досудового розслідування цим змінено повністю. При цьому Закон 2617-VIII не містить обмежень/застережень щодо застосування якихось спеціальних (невизначених) строків до певних кримінальних проваджень за датою їх внесення до ЄРДР (яке було б незаконним як наведено вище у Розділі 3).

Таким чином, ця зміна може розумітися як остаточне вирішення питання щодо дозволених законом строків розслідування: з 01.07.2020 року – всі «старі» кримінальні провадження, внесені до ЄРДР з 2012 року по 2018 рік, підлягають закриттю на підставі абз. 2 п. 10) ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку із закінченням строків досудового слідства, визначених ст. 219 КПК України в редакції з 01.07.2020 року.

6.

Закриття «старих» кримінальних проваджень, дозволений строк для яких вже вичерпався, повинно здійснюватися «автоматично».

Зокрема, відповідно до ст. 294 КПК України:

«1. Якщо досудове розслідування злочину до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений у частині другій статті 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу.


5. Клопотання про продовження строку досудового розслідування подається не пізніше п'яти днів до спливу строку досудового розслідування, встановленого статтею 219 цього Кодексу.

Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає».

7.

А що на практиці, якщо за розрахунками, виходячи з відомої дати початку (внесення до реєстру досудових розслідувань), дозволений законом строк розслідування вичерпаний, а даних щодо його закриття немає, і тривають якісь дії, наприклад, виклик на допит? ...

 

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Перегляди 790

Прокоментувати