Аналітика

Пропонуємо до Вашої уваги огляд судової практики Верховного Суду України (далі – «ВСУ»)  та Вищого адміністративного суду України (далі  –  «ВАСУ») з податкових питань за січень-травень 2016 року.

1. Питання стягнення переплати з податку (бюджетного відшкодування) з державного бюджету

• 1.1. ВСУ: стягувати не можна в судовому порядку

ВСУ продовжує стверджувати, що стягнення з бюджету надмірно сплачених податків (бюджетного відшкодування) є  неправильним способом захисту прав платника, тоді як в позовах слід заявляти вимогу зобов’язати фіскальний орган скласти висновок про повернення та подати його для виконання до органу казначейства. Така позиція викладена, наприклад, у Постанові ВСУ від 03.02.2016 р. у справі № 826/72/15, Постанові від 01.03.2016 р. у справі № 826/4860/13-а.

Однак слід розуміти, що ВСУ скасовує не кожне рішення про стягнення податку (відшкодування). Зокрема, Постановою ВСУ від 19.04.2016 р. у справі № 2а-4242/12/1070 суд залишив без змін Постанову місцевого окружного суду про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ. Аналіз такого рішення можна знайти за посиланням.

• 1.2. ВАСУ: в судовому порядку можна стягувати (відхід від позиції ВСУ)

ВАСУ відходить від позиції ВСУ в питанні стягнення податку (відшкодування) з бюджету. Зокрема, ВАСУ вказує, що саме стягнення податку є належним способом захисту порушеного права платника податків.

Така позиція ВАСУ викладена в Ухвалі від 04.02.2016 р. у справі № К/800/44985/15, Постанові від 16.03.2016 р. у справі № К/800/36357/15, Ухвалі від 02.03.2016 р. у справі № К/800/9285/15, Ухвалі від 03.03.2016 р. у справі № К/800/37951/15, Ухвалі від 14.03.2016 р. у справі № К/800/22472/13 тощо.

2. Щодо вироків судів за ст. 205 Кримінального кодексу України (далі – «ККУ») у справах про безтоварні правочини

• 2.1. ВСУ: вирок автоматично означає безтоварність

ВСУ продовжує свою практику в спорах щодо безтоварності правочинів, в рамках яких відносно посадової особи контрагента платника наявний вирок за ст. 205 ККУ.

На думку ВСУ, у випадку визнання керівника контрагента винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ККУ, всі господарські операції такого контрагента автоматично не можуть бути визнані законними, а тому формування податкового кредиту з ПДВ чи витрат для цілей податку на прибуток за такими операціями є безпідставним.

Таку позицію суду можна знайти у Постанові ВСУ від 12.01.2016 р. у справі № 21-3706а15, Постанові ВСУ від 26.01.2016 р. у справі № 21-4781а15.

• 2.2. ВАСУ: фіктивність підприємства не свідчить автоматично про незаконність всієї його діяльності

Незважаючи на однозначну практику ВСУ у справах з вироками за ст. 205 ККУ,  ВАСУ в Ухвалі від 25.01.2016 р. у справі № К/9991/72726/12 вказує, що встановлення фіктивності суб’єкта господарювання не передбачає автоматичного визнання усієї його діяльності протиправною, а правочинів, вчинених від імені такого суб’єкта, – нікчемними.

3. Діяльність нерезидентів

• 3.1. ВСУ щодо фінансування постійного представництва материнською компанією

У Постанові від 15.03.2016 р. у справі № 826/14127/14 ВСУ підтвердив, що дохід, отриманий постійним представництвом як фінансування від материнської компанії, слід оподатковувати в загальному порядку.

Також ВСУ кваліфікував, що означає здійснення діяльності через постійне представництво.

• 3.2. ВСУ щодо питання подвійного оподаткування доходів нерезидента (виплата процентів за кредитним договором для нерезидента)

ВСУ в Постанові від 05.04.2016 р. у справі № 826/17223/14 визначив, що при перерахуванні відсотків за кредитним договором на користь нерезидента (Латвійська Республіка) слід сплачувати податок з доходів нерезидента, незважаючи на те, що вказані проценти були оподатковані на території Латвійської Республіки. Зокрема, ВСУ вказав:

Нагадаємо, на відміну від ВАСУ, саме така правова позиція висловлювалась ВСУ і раніше. Наприклад, у Постанові від 30.10.2012 року в справі за позовом ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» до податкового органу.

• 3.3. ВАСУ щодо сплати податку з виплат нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами

В Ухвалі від 17.02.2016 р. у справі № К/800/56952/14 ВАСУ вказав, що сплата податку за ставкою 20 % з виплат нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами (п. 160.7 ПК України) здійснюється лише у разі, якщо нерезиденти провадять свою діяльність на території України.

У разі надання нерезидентами рекламних послуг поза межами України, у платника податків не виникає обов’язок сплачувати податок, передбачений п. 160.7 ПК України.

4. ВАСУ/ВСУ з питання внесення змін до інформаційних баз фіскальних органів

ВСУ не змінив своєї правової позиції в питанні внесення змін до внутрішніх інформаційних баз фіскальних органів. Зокрема, на думку ВСУ, дані з таких баз не впливають на права чи обов’язки платника, а тому суди не можуть задовольняти позови платників про внесення змін до них. Такий висновок викладений в Постанові ВСУ від 03.02.2016 р. у справі № 826/11720/14.

Однак ВАСУ вирішує такі питання по-різному.

Наприклад, у Постанові ВАСУ від 20.04.2016 р. у справі № К/800/13805/15 суд підтримує позицію ВСУ, а в Ухвалі ВАСУ від 27.01.2016 р. у справі № К/800/63960/14 суд залишив без змін судове рішення про зобов’язання виправити показники інформаційної бази даних фіскальних органів.

5. ВАСУ про судовий збір

ВАСУ проаналізував практику застосування положень Закону «Про судовий збір». Відповідний аналіз, що рекомендований Постановою Пленуму ВАСУ від 05.02.2016 р. № 2, можна знайти за таким посиланням.

Як вбачається з наведеного аналізу, ВАСУ так і не сформулював чітко своєї позиції щодо питання, чи є спори про скасування ППР для цілей сплати судового збору майновими.

З одного боку, ВАСУ стверджує про невизначеність законів та про нечинність свого попереднього роз’яснення від 18.01.2012 р. № 165/11/13-12 (яким стверджувалось про майновий характер спорів про податки), а з іншого – пропонує використовувати позицію ВСУ, викладену в його окремих ухвалах (які, нагадаємо, не є обов’язковими, на відміну від Постанов ВСУ, як це передбачено ст. 244-2 КАС України).

З наведеного вище аналізу уваги заслуговує посилання ВАСУ на те, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи й підставою для відстрочення його сплати. Тобто посилання фіскальних органів на недофінансування не звільняє їх від обов’язку сплачувати судовий збір.

6. ВСУ щодо ПДВ при зменшенні статутного капіталу товариства через виведення нерухомості з його складу

Постановою від 05.04.2016 р. у справі № 826/17223/14 ВСУ розглядав справу за позовом Міжнародної академії фінансів та інвестицій до фіскальних органів.

З обставин справи вбачається, що засновник платника податків вніс нерухомість до його статутного фонду. Таке внесення відбулося шляхом складення акта прийому-передачі та реєстрації змін до статуту. Отримана нерухомість була відображена на балансі платника.

У подальшому, відповідно до рішення засновника, розмір статутного фонду платника було зменшено шляхом виведення з нього спірної нерухомості та відновлення такої нерухомості на балансі засновника.

На думку ВСУ, вказана передача нерухомості з балансу платника (разом зі зменшенням його статутного капіталу) на баланс засновника є постачанням товару та підлягає оподаткуванню ПДВ, незважаючи на те, що правочин з передачі нерухомості не був нотаріально засвідчений та не проходив процедуру його державної реєстрації.

7. Практика з питань перевірок платників податків

• 7.1. ВСУ щодо строків для проведення камеральної перевірки декларації з податку на прибуток

Постановою від 09.02.2016 р. у справі № 826/3285/15 ВСУ вказав, що камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток може бути проведена у строк 1095 днів. Суд погодився з тим, що  ПКУ не містить граничних строків проведення таких перевірок. Однак зауважив, що таке обмеження випливає з положень статті 102 ПК України, а саме – зі строком у 1095 днів.

ВСУ визнав некоректним посилання на 30-денний строк для проведення камеральної перевірки, який визначений Методичними рекомендаціями (наказ Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 р. № 165). Такого висновку Верховний Суд України дійшов з тих підстав, що даний документ не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України і, відповідно, не є нормативним актом, який встановлює права та обов’язки сторін.

• 7.2. ВАСУ щодо порушень процедури при призначенні та проведенні перевірки

Слід звернути увагу на те, що ВАСУ займає різну позицію стосовно процедурних порушень при призначенні та проведенні перевірки.

Зокрема, в Ухвалі від 02.02.2016 р. у справі № К/800/61414/14 ВАСУ дійшов висновку про те, що в разі відсутності законних підстав для проведення перевірки, дії податкового органу з її проведення та її результати є протиправними.

Однак в Ухвалі від 03.02.2016 р. у справі № К/800/11101/14 ВАСУ стверджує, що процедурні порушення проведення (призначення) перевірки не є такими, що безумовно свідчать про протиправність рішень контролюючого органу. Вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки тощо.

• 7.3. ВАСУ щодо оскарження наказу на проведення перевірки після її фактичного проведення

ВАСУ підтвердив право платника на оскарження наказу про призначення документальної перевірки незалежно від того, чи фактично здійснено таку перевірку (а сам наказ на її проведення вичерпав свою дію), чи ні.

Вказана позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 11.05.2016 р. у справі № К/800/4432/15.

• 7.4. ВАСУ щодо надання доказів, які не надавались під час проведення перевірки

На думку ВАСУ, суд не може обмежити право платника податків  надавати докази на підтвердження своєї позиції з тих підстав, що такі докази не були надані податковому органу під час проведення перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Така позиція відображена в Ухвалі ВАСУ від 28.01.2016 р. у справі № К/800/40037/15, Ухвалі ВАСУ від 28.01.2016 р. у справі № К/800/4214/14.

8. Практика з питань застосування штрафів

• 8.1. ВСУ щодо штрафів при ввезенні товарів з незаконним використанням пільги

У Постанові від 12.04.2016 р. у справі № 817/840/13-а ВСУ визначив, які штрафи застосовуються при ввезенні товарів з незаконним використанням пільги.

Зокрема, ст. 123 ПКУ передбачає загальні штрафи (25-50%) та спеціальний штраф в розмірі 100% (п. 123.2 ПКУ) за використання платником сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

ВСУ вказав, що в справі штраф у розмірі 100% (п. 123.2 ПКУ) застосовується не при кожному незаконному використанні пільги, а (цитата):

• 8.2. ВСУ щодо штрафів за самовиправлення показників декларації

У Постанові від 16.02.2016 р. у справі № 2а/2370/2588/2012, ВСУ висловив позицію стосовно наслідків несплати платником 3% штрафу в разі самостійного виявлення помилки (заниження податкового зобов’язання) в податковій декларації попереднього періоду.

Відповідно до такої Постанови, самостійна несплата штрафу в розмірі 3% може мати наслідком нарахування фіскальними органами штрафу в розмірі 25% (п. 123.1 ПКУ) від виправленої суми заниження податку.

Крім того, такого висновку ВСУ дійшов, незважаючи навіть на те, що предметом виправлення були податкові зобов’язання з ПДВ сільськогосподарського підприємства, яке повинно було залишати такі податки на своєму спеціальному рахунку, а не перераховувати їх до бюджету.

• 8.3. ВАСУ щодо строків давності для стягнення в дохід держави коштів за правочинами, які суперечать інтересам держави і суспільства

В Ухвалі від 13.04.2016 р. у справі № К/9991/71621/11 ВАСУ  звернув увагу на те, що санкція за ст. 208 Господарського кодексу України (далі – «ГКУ»), яка передбачає стягнення в дохід держави усього, що було одержане за зобов’язанням, яке вчинене з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути застосована лише протягом строку, встановленого ст. 250 ГКУ (півроку з моменту виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення).

• 8.4. ВАСУ щодо строків давності для нарахування пені

В Ухвалі від 11.05.2016 р. у справі № К/800/32211/14 ВАСУ підтвердив те, що пеня на суму податкового боргу платника податків може нараховуватись в межах строків давності, що встановлені ст. 102 ПКУ (1095 днів).

9. ВАСУ щодо неточностей в первинних документах

ВАСУ вважає, що неточності у первинних та інших документах не дають автоматично підстав для неврахування їх у податковому обліку.

Зокрема, в Ухвалі від 03.02.2016 р. у справі № К/800/56473/14 ВАСУ вказав, що неточність у назві підприємства покупця у податкових накладних не змінює змісту та обсягу господарських операцій і не впливає на податкові зобов’язання та формування податкового кредиту.

В Ухвалі від 18.04.2016 р. у справі  № К/800/43598/15 ВАСУ також зауважив, що ПКУ встановлює єдиний правовий наслідок у випадку наявності розбіжностей між даними податкової накладної та даними ЄРПН – наявність таких розбіжностей є підставою для проведення контролюючими органами документальної виїзної позапланової перевірки продавця або покупця товарів/послуг. Отже, такі розбіжності не можуть розцінюватись як порушення порядку заповнення податкової накладної або як відсутність реєстрації такої накладної в ЄРПН.

10. ВАСУ щодо відсутності ТТН для операцій з продажу товарів

В Ухвалі від 06.04.2016 р. у справі № К/800/63317/14 ВАСУ зауважив, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність продажу такої продукції за наявності інших належних доказів. На думку ВАСУ, чинним законодавством України передбачено обов’язковість ТТН лише у випадку надання послуг з перевезення.

Така ж позиція відображена в Ухвалі ВАСУ від 18.04.2016 р. у справі № К/800/44895/15.

11. ВАСУ щодо оригіналу відривної частини посадкового талона пасажира для цілей підтвердження витрат

ВАСУ стверджує, що податковим законодавством не передбачено такої вимоги для підтвердження права на відшкодування витрат щодо придбання електронного квитка як наявність оригіналу відривної частини посадкового талона пасажира.

Тому платник податку може належним чином підтвердити право працівників на відшкодування витрат щодо придбання електронних квитків у авансових звітах електронними квитками та квитанціями, які підтверджують купівлю таких квитків, документами, що підтверджують проживання відряджених осіб у готелях та відповідними розрахунковими документами за проживання.

Така позиція ВАСУ викладена в Ухвалі ВАСУ від 05.04.2016 р.  у справі № К/800/68656/14.

12. ВАСУ щодо технічних помилок при заповненні декларації

На думку ВАСУ, технічні помилки при заповненні декларації, що не призвели до заниження податкових зобов’язань платника податків, не можуть бути підставою для донарахувань такому платнику грошових зобов’язань.

Така позиція вбачається з Ухвали від 05.04.2016 р. у справі № К/800/43537/15. У даній справі платник відобразив витрати не в тому рядку декларації – замість відображення в рядку 05.1 (собівартість) відобразив в рядку 06.1 (адміністративні витрати).

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Прокоментувати