Трансфертна сага нон-стоп

коментатор: Олександр Мінін

автор: Василь Пасочник

видання: "Дзеркало тижня. Україна", № 26

12 липня, 2013 Преса

Попри прийняття законопроекту про трансфертне ціноутворення у другому читанні, інтрига навколо нього зберігається. У його противників є принаймні кілька способів взяти реванш – від гальмування підписання, а то й ветування президентом Януковичем, до ухвалення інших законів, що нівелюють “трансфертний”, чи просто “зручних” підзаконних нормативних актів Кабінету міністрів.

З корабля на бал?

Якщо аналізувати попередню версію закону, до певної міри сюрпризом може вважатися поява в документі норми про вступ його в силу (якщо президент підпише) з 1 вересня 2013-го, адже в частини бізнесу була надія, що вдасться його відтермінувати до 1 січня 2014-го. Таким чином, уперше “трансфертну” звітність доведеться подавати вже до 1 травня 2014 р. Чому такий поспіх? Питання, мабуть, риторичне, враховуючи економічну та бюджетну ситуацію. Тим паче, що ефект для держскарбниці може бути відчутним безпосередньо вже поточного року.

“Ще на етапі обговорення законопроекту в уряді чимало платників податків почали метушитися, переглядати свою діяльність, дехто навіть обережніше став виводити прибутки за кордон. Можливо, це явище не таке масове, але воно мало і має місце. З огляду на це й міг бути обраний саме такий термін вступу закону в силу – щоб непрямо стимулювати зростання доходів бюджету”, – коментує голова податкового комітету Європейської бізнес-асоціації, керівник податково-юридичної практики Ernst&Young в Україні Володимир Котенко.

При цьому експерт звертає увагу, що наразі не вистачає чіткого розуміння, які саме операції за 2013-й вважатимуться контрольованими – за весь календарний рік чи з дати набрання чинності законом, тобто за вересень-грудень. І, відповідно, як в останньому випадку визначати обсяг операцій – виходячи з обороту за весь календарний рік (передбачений 50-мільйонний поріг ділиться на 12 місяців і множиться на 4) чи лише оборот суто за чотири місяці.

З одного боку, доволі форсований вступ у дію закону відповідним чином обмежує можливості платників податків підготуватися до нових регламентів. “Не завадило б передбачити триваліший період для набуття чинності законопроектом”, – вважає радник ЮФ “Астерс” Олексій Хомяков. Зі свого боку, у Міндоходів зазначають, що близького до проголосованого минулого тижня вигляду трансфертний законопроект набув ще у грудні 2012-го, коли відомство Олександра Клименка його презентувало та винесло на обговорення, і час підготуватися, за наявності відповідного бажання, начебто був.

Дволикі преференції

На думку керуючого партнера ЮФ “Гвоздій та Оберкович” Валентина Гвоздія, вплив нового закону на собі відчують насамперед транснаціональні корпорації, орієнтовані на експорт, у структурі яких є компанії, що розташовані в юрисдикціях з лояльним режимом оподаткування. Крім того, під пильну увагу податківців потраплять і українські компанії, які застосовують пільгові режими оподаткування (IT-індустрія, сільськогосподарські підприємства тощо).

Тут можна додати, що навряд поза увагою фіскальних органів залишаться й деякі підприємства, що займаються імпортом. Досі вони мали зручну можливість завозити в Україну товари (в тому числі сировину) за завищеними цінами, фіксуючи тут збитки, а “за бугром” – несміховинні прибутки.

“Існуючі сьогодні вертикально інтегровані схеми корпоративних структур за участі офшорних компаній стануть недієвими. Підприємцям слід провести модернізацію таких корпоративних структур для уникнення подальших складнощів з контролюючими органами (проведення перевірок, нарахування штрафних санкцій)”, – радить бізнесу В.Гвоздій.

Як у цьому контексті розцінювати перехідний період до 1 січня 2018 р. з можливістю відхилятися на 5% від ринкових цін для металургів, хіміків, аграріїв (він, до речі, лишився – хоча правка народного депутата Анатолія Гриценка про скасування відповідної норми в “одному” місці законопроекту справді була врахована, проте вона залишилася в іншому)? Далеко не всі експерти вважають “спецрежим” явно преференційним, враховуючи можливості Кабміну визначати джерела інформації про ціни, які виступатимуть орієнтиром для цінових відхилень.

“Незважаючи на те, що ці правила передбачають деякі послаблення порівняно з іншими галузями, іншим боком медалі може стати ситуація, коли такі “пільгові” галузі стануть заручниками ручного адміністративного впливу на ціноутворення залежно від потреб державного бюджету”, – зауважує, зокрема, Олексій Хомяков.

Тобто перехідний період – таки справді палиця з двома кінцями. Хочеш мати можливість відхилятися від ринкових цін на 5 % (тобто потенційно одержати додатковий прибуток) – користуйся адміністративно визначеними параметрами. Інша справа, звичайно, це ризик того, що під конкретних платників податків можуть виписуватися “зручні” джерела інформації…

У будь-якому разі свідченням того, що “пільги” – не така вже манна небесна, є те, що при підготовці законопроекту про трансфертне ціноутворення до другого читання “небайдужі” до вітчизняних ФПГ депутати наполягали на включенні в документ норми про можливість вибору між “стандартним” і “спеціальним” контролем за операціям. Що, власне, й було зроблено.

Записати собі в актив Міндоходів як автор законопроекту може збереження норми про поширення трансфертних регламентів не лише на “офіційні” офшори, перелік яких визначатиме уряд, а й на юрисдикції, ставка податку на прибуток в яких на 5 % менша, ніж в Україні (тобто становить 14 % і менше; з 2014 р. – 11 %, оскільки в нашій державі вона має зменшитися з 19 до 16 % у 2013-му).

Щоправда, цей перелік ще повинен затверджувати Кабмін, а тому не слід виключати, що лобісти звуження дії держконтролю намагатимуться щось викрутити, аби деякі країни до “чорного списку” таки не потрапили. Прикритися для цього можна дюжиною формалістських зачіпок, особливо якщо, наприклад, у тій чи іншій державі є різні ставки податку (хоча для таких випадків у законі нібито передбачено відповідну довідку від контрагента).

Ризики консолідаційного реваншу

Не можна не звернути увагу, що, попри жорсткий опір, у законі про трансфертне ціноутворення також збереглися норми про його поширення на внутрішні операції. Але зацікавлені особи, які на поточному етапі наче “програли”, знову ж таки можуть спробувати відігратися.

У парламенті лежить законопроект про консолідовані групи платників податків, ухвалення якого дозволить звільнити від потреби застосування правил трансфертного ціноутворення для операцій у рамках однієї групи та надасть змогу переносити збитки одних підприємств на інші (прибуткові) всередині України, щоб таким чином мінімізувати сплату податків.

Скористатися такою можливістю зможуть групи, які сплатили за податком на прибуток не менш як 100 млн грн за минулий календарний рік, що передує року подання в фіскальні органи документів для реєстрації договору про створення консолідованої групи платників податків, а також мають сукупний розмір виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) не менш як 1 млрд грн.

Ставлення до таких критеріїв у фахівців досить неоднозначне. З одного боку, старший менеджер департаменту консультування щодо оподаткування та права “Делойт” Олександ Черінько вважає, що на тлі практики Російської Федерації ці пороги не такі вже значні (у Росії – 300 млн дол. і 3 млрд дол. відповідно). З іншого боку, за словами старшого партнера ЮФ “КМ Партнери” Олександра Мініна, визначені параметри усе ж не є типовими для світової практики загалом.

“Такі завищені критерії створюють невиправдану перевагу для одних суб’єктів порівняно з іншими, оскільки консолідований режим сплати буде доступний лише для “обраних” – найбільших. Швидше за все, законопроект у нинішньому вигляді принесе вигоду вертикально інтегрованим групам олігархів”, – коментує фахівець. “Таке враження, що порогові показники взяли з неба, щоб відсіяти інший, не такий великий бізнес. Коли так, то яка мета такого відсіювання? Якщо механізм консолідованої групи платників є зручним, то чому б його не застосовувати для всіх або принаймні для більшості бізнесу?”, – погоджується Валентин Гвоздій.

Проте в питанні створення/ нестворення консолідованих груп платників податків важливе далеко не тільки питання дискримінаційності/ недискримінаційності, а й вплив можливої новації на держфінанси. А він, як зазначає Олександр Мінін, аж ніяк не двозначний – через можливість “перекидання” збитків між підприємствами доходи держбюджету можуть знизитися порівняно з поточними надходженнями. Такий ризик чітко унаочнює російський досвід, де місцеві бюджети вже недоодержують принаймні десятки мільярдів рублів.

У Міндоходів від ідеї запровадження консолідованих груп платників податків явно не в захваті. На останньому засіданні “податкового” комітету ВР присутній Олександр Клименко заявив, що, як мінімум, з юридичної точки зору законопроект потребує доопрацювання.

Проте якщо влада гіпотетично таки наважиться на “консолідований” діалог із бізнесом, у чому можуть бути знайдені точки дотику? “Думаю, компромісом тут могло б бути встановлення законодавчих вимог щодо напрямів використання заощаджених податків – на переоснащення виробництва і т.ін., що опосередковано теж піде на користь державі та суспільству”, – вважає Володимир Котенко. “Відповідно до законопроекту буде дозволено враховувати лише збитки, отримані після створення консолідованої групи (а не, наприклад, накопичені історично). Це виглядає розумним компромісом і відповідає світовій практиці”, – додає, в свою чергу, Олександр Черінько.

Зрештою, той факт, що законопроект про податкову консолідацію не голосувався в “пакеті” із законом про трансфертне ціноутворення, дає підстави прогнозувати, що руки в парламентаріїв до нього дійдуть нескоро або й не дійдуть узагалі. Хоча не можна виключати, що між ключовими дійовими особами було укладено джентльменську угоду, й на наступній сесії ВР він буде таки винесений на розгляд.

Кінець початку

Якщо В. Янукович підпише закон про трансфертне ціноутворення, це можна буде вважати лише початком створення повноцінного “трансфертного” законодавства в Україні. Оскільки, природно, у процесі його застосування будуть виявлятися норми, які потребуватимуть коригування. Це вже не кажучи про те, що в принципі потрібно буде відшліфувати положення, які в запалі парламентських боїв і поспіху було проблематично, як завжди, якісно виписати.

У цьому контексті В.Котенко звертає увагу на необхідність роз’яснення низки положень закону. Адже, зокрема, формулювання про 50-мільйонний поріг операцій, які потраплять під держмоніторинг, можна інтерпретувати в такий спосіб, що воно стосується лише операцій з нерезидентами, які зареєстровані в юрисдикціях зі ставкою податку на прибуток на 5 і більше відсотків нижчою, ніж в Україні (підпункт 39.2.1б). А операції з пов’язаними особами (як резидентами, так і нерезидентами – підпункт 39.2.1а) контролюватимуться з першої копійки.

“Крім того, законом визначено, що контрольованими є, зокрема, операції з резидентами, які задекларували збиток за попередній рік. А що робити, коли після внесення коригувальної декларації в платника податку таки виявиться прибуток?

Ще приклад. Якщо платник податку, скажімо, на початок року застосовує спеціальний режим оподаткування (і операція з яким є контрольованою), а впродовж року втратить право застосовувати такий режим? Перелік можна продовжити”, – констатує фахівець.

Не дуже, м’яко кажучи, приємним для бізнесу може вважатися те, що в законі залишилися норми про високі штрафи – 5 % від суми угод. Як певний компенсатор цього може розглядатися хіба те, що первинна документація по операціях подаватиметься на вимогу податківців, а не “за замовчуванням”. Правда, не виключено, що фіскали зумисне відразу ставили завищені вимоги, щоб легше було торгуватися й домогтися затвердження інших, більш принципових норм.

Поправки до “трансфертного” закону, швидше за все, й надалі вноситимуться. Ключове тут – не вихолостити його та вести відкритий діалог. В інтересах не лише платників податків і держорганів, а передусім суспільства.

Перегляди 3378

Прокоментувати