«Складність полягає в обранні джерел інформації про ринкові ціни» – коментар експертів «КМ Партнери» для «Юридичної газети»

автори: Іван Шинкаренко, Тарас Жуковський

видання: «Юридична газета», № 5-6

04 лютого, 2014 Преса

Значні зусилля були спрямовані на визначення кола операцій, які є контрольованими відповідно до пп. 39.2.1 статті 39 Податкового кодексу України, а також механізму ціноутворення за такими операціями. На практиці досить часто виявлялося, що в операціях між пов’язаними особами механізму ціноутворення не приділялося достатньо уваги. Наприклад, в окремих договорах про надання послуг взагалі не було вказано, яким чином визначається ціна таких договорів.

Наступним завданням було обрання найбільш відповідного методу визначення звичайної ціни. Складність цього етапу в українських реаліях зумовлена тим, що вітчизняний Податковий кодекс передбачає застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) як базового. Лише у випадку неможливості його застосування ціна визначається відповідно до інших методів: ціни перепродажу, “витрати плюс”, чистого прибутку та розподілення прибутку. Тобто застосовувати інші методи можна лише у випадку наявності чіткого обґрунтування неможливості обрання методу порівняльної неконтрольованої ціни.

Складність також полягає в обранні джерел інформації про ринкові ціни. Податковий кодекс  прямо не визначає такі джерела, однак передбачає, що їх перелік затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік передбачений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 866-р. Наразі змістовне наповнення таких джерел перебуває в процесі становлення, адже в них відсутня інформація щодо ринкової кон’юнктури окремих категорій цін, особливо в частині послуг. Крім того, існує невизначеність із можливістю застосування джерел інформації, що широко використовуються в світовій практиці ТЦУ, наприклад, комерційних баз даних, адже податковий орган неодноразово вказував на те, що насамперед застосовуватиме офіційні джерела.

Іншою проблемою є обмежена можливість застосовувати так звані “внутрішні контрольовані порівняльні ціни”, тобто ціни самого платника податків за операціями з третіми особами. Зокрема в пп. 39.5.3.2 статті 39 Податкового кодексу зазначено, що у разі відсутності або недостатності інформації в офіційно визнаних джерелах про ринкові ціни може бути використана, в тому числі, “інформація про інші контрольовані операції, здійснені платником податків”. Тобто формально згадуються лише інші контрольовані операції, ціни яких самі по собі вимагають обґрунтування.

Перегляди 2785

Прокоментувати