“Фіскальні” баталії в українських судах

коментатор: Олександр Шемяткін

автор: Алла Дубровик

видання: "День", № 189-190

19 жовтня, 2012 Преса

За півроку юристи податкових органів забезпечили 7,24% (!) дохідної частини річного державного бюджету

Сьогодні податкові органи виграють у суді дев’ять із десяти справ проти підприємців. За січень-липень цього року податкові інспектори за “активного” (як розповідають практикуючі юристи) сприяння судів “принесли” бюджету 26,6 мільярда гривень, вигравши 92 % справ (42,5 тисячі (!)). Нагадаємо, дохідна частина державної казни на 2012 рік становить 367 мільярдів гривень. Отже, за півроку юристи податкових органів забезпечили державі 7,24 % (!) надходжень до бюджету.

Дослідження, яке “День” анонсував у тексті1 інтерв’ю з головою громадської організації “Спілка захисту прав підприємців” Євгеном ЧЕРНЕЦЬКИМ зацікавило наших читачів та експертів, тому ми вирішили поспілкуватися з його авторами.

Чи насправді юристи, які працюють у наших податкових органах, такі висококласні професіонали, чи так правильно та обгрунтовано ревізори складають акти перевірок та інші документи, чи справа в іншому? А може, усі наші платники податків – негідники і тільки про те й думають, як обманути державу? Відповіді на ці та інші запитання, а також про те, в яких умовах відбуваються “податкові баталії” в українських судах – в ексклюзивному коментарі партнера юридичної компанії “КМ Партнери” Олександра ШЕМЯТКІНА.

— У світі інформаційних технологій людина переобтяжена інформацією. У більшості випадків інформація нічого не дає або ж її неадекватно підносять. Наприклад, у пресі поширювалася інформація про те, що Україна й Молдова витрачають на суди менше за всіх в Європі в перерахунку на одну людину. Виходячи з цього повідомлення, складається враження, що українські суди недофінансовані, а це означає, що одним із способів поліпшення ситуації із судами є збільшення їхнього фінансування. Якщо ж розглянути інформацію повноцінно, то виявиться, що українські суди у відсотковому відношенні до витратної частини бюджету фінансують навіть краще, ніж суди в провідних країнах Європи. В Україні цей відсоток становив 0,17 % від витратної частини бюджету, тоді як у Європі цей показник, як правило, нижчий. Інше питання, що сама база – витратна частина українського бюджету – набагато нижча, ніж у європейських країн, як, власне, і мінімальна заробітна плата. Тому збільшити фінансування судів можна винятково за рахунок збільшення бази – витратної частини бюджету, що неможливо без збільшення ВВП. Валовий внутрішній продукт, у свою чергу, почне збільшуватися не раніше, ніж в Україні правосудні ухвали стануть нормою, а не винятком. От і виходить, що розмір фінансування судів залежить насамперед від них самих.

Наведений вище приклад демонструє, що для правильності ухвалення рішення величезне значення має повнота інформації і правильність її узагальнення. Саме такий підхід було застосовано співробітниками юридичної фірми “КМ Партнери” при спробі визначити, що саме є головним у сьогоднішніх проблемах із судом під час розгляду податкових справ. Суть узагальнення, яке віддзеркалилося в презентації, зводиться до того, що можна скільки завгодно виписувати норми законодавства, зробивши їх ідеальними, проте коли немає реально дієвої відповідальності за їхнє порушення, усе це – марно. Для органів державної влади, особливо для суду, показником дотримання законодавства є ухвалене рішення. Українські суди мають дуже низьку культуру мотивації судових рішень, а здебільшого вони взагалі є невмотивованими. Такі рішення означають порушення права на справедливий суд, саме тому Україна є лідером за відсотком справ, у яких Європейський суд з прав людини встановив порушення країною права на справедливий суд.

Іншими словами, умотивоване рішення показує, чи діяв чиновник відповідно до закону. Українське законодавство не містить норм, які б дозволяли притягати до автоматичної відповідальності за ухвалення невмотивованого рішення. Як, у принципі, до будь-якої взагалі. Це і є коренем усіх проблем судової системи і виконавчих органів влади. Це та точка, на яку кожен, хто має хоч якусь можливість (законодавчу, публіцистичну тощо) і бажання, повинен здійснювати максимальний тиск. Немає необхідності переписувати Конституцію і законодавство, боротися з корупцією й іншими вітряками. Достатньо чітко написати, що за скасування судом, наприклад, зазначеної кількості рішень начальника податкової інспекції (митниці) він автоматично усувається з посади до проведення службового розслідування з подальшим звільненням. Те ж саме передбачити для судді у випадку скасування його рішень у зв’язку з їхньою невмотивованістю вищестоящим судом. За цих умов передбачити в законодавстві чіткі ознаки вмотивованого і невмотивованого рішень і обов’язкове скасування рішення вищестоящим судом тільки з тієї причини, що воно невмотивоване.

Не важливо, хто перебуває при владі, якщо її незаконних розпоряджень не виконують. Коли відповідальність конкретного чиновника буде реальною, він замислиться: писати йому незаконний акт перевірки чи ні. Сьогоднішня ж ситуація безкарності (або, точніше, вибіркової караності “неугодних”) так розбестила “угодних”, що вони навіть не намагаються створити видимості дотримання закону. Як інакше пояснити ситуацію, коли суддя розглядає 700 справ на місяць, витрачаючи менше 15 хвилин на справу (написання рішення, ознайомлення з матеріалами справи, вислуховування сторін процесу)? Як пояснити нескінченне донарахування платникам податкових зобов’язань з одних і тих самих питань, щодо яких суди вже кілька разів скасовували подібні рішення того ж начальника податкової або митниці?

ДО РЕЧІ

Представники бізнесу в Україні за підсумками третього кварталу 2012 року поставили рекордно низьку оцінку бізнес-клімату та умовам ведення господарської діяльності в країні – 2,14 бала (з 5-ти), що є найнижчим показником від 2008 року. Згідно з даними індексу інвестиційної привабливості України, опублікованими на сайті Європейської Бізнес Асоціації (в опитуванні взяли участь 103 перших особи компаній-членів ЄБА), довіра бізнесу до економіки України знизилася навіть порівняно з попереднім кварталом на 0,5 бала. Головні проблеми, що вплинули на негативні оцінки респондентів – необгрунтований податковий тиск, поширення корупції та бюрократії, нерівні умови ведення бізнесу і конфлікти інтересів, а також недосконала судова система.

Примітки:

1“День” № 184—185 від 12 жовтня 2012 року.

Перегляди 5205

Прокоментувати