Фіксування контенту веб-сторінки як доказу в судовому процесі: альтернативні способи

автор: Тарас Жуковский

видання: "Юридична газета", № 39

24 вересня, 2014 Преса

Веб-сторінка – це сукупність файлів, розміщених на певному сервері (серверах). У цих файлах міститься інформація, доступ до якої має змогу одержати будь-який Інтернет-користувач, перейшовши за відповідною адресою в браузері. Така інформація може становити відомості про факти, які мають істотне значення для вирішення судової справи. У цьому випадку постає проблема з фіксацією цих відомостей в такому вигляді, щоб суд сприйняв їх у якості доказу.

Для суду контент, розміщений на сайті, потрібно зафіксувати:

  1. Оперативно, адже власник сайту чи особа, яка має технічну можливість змінювати дані веб-сторінки і при цьому не зацікавлена в тому, щоб суд прийняв розміщену на її сторінці інформацію в якості доказу, може в будь-який момент її видалити;
  2. З найменшими витратами на збирання такого роду доказів, особливо якщо інформація розміщена на кількох сайтах одночасно, і її треба зафіксувати на кожному з них;
  3. Безпосередньо в тому вигляді, у якому відомості були збережені на сервері на певний момент часу.

Простий знімок з екрану, на якому у вікні браузера відкрито веб-сторінку, роздруківка її вмісту, а також збереження відображеної в браузері веб-сторінки у вигляді окремого файлу, скоріше за все, не будуть прийняті судом у якості належного доказу.

Річ у тім, що інформація з сервера, після відповідного запиту користувача, який бажає зайти на веб-сторінку, по каналах зв’язку надходить на його комп’ютер і відображається на екрані у вікні браузера. Із цього моменту користувач має технічну можливість змінювати код завантаженої веб-сторінки, а також, відповідно, її зовнішнє відображення. Тобто в браузері може бути показана інша інформація, аніж та, що знаходиться на сервері.

На сьогодні на практиці використовуються наступні способи збирання доказів у мережі Інтернет:

1. Звернення до російського нотаріуса для складення останнім протоколу огляду веб-сторінки. Українські нотаріуси поки що не можуть засвідчувати інформацію, розміщену на Інтернет-сторінках, оскільки така нотаріальна дія, як огляд веб-сайту, законодавством України не передбачена. Утім, стаття 102 Основ законодавства про нотаріат Російської Федерації дозволяє складання нотаріусами протоколу огляду сайту. У нашій державі такого роду документ матиме доказову силу офіційного документу, згідно зі ст. 12 Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах від 7 жовтня 2002 року, сторонами якої є, зокрема, Україна та Російська Федерація.

Для одержання протоколу огляду веб-сторінки, зацікавлена особа може безпосередньо звернутися до російського нотаріуса за вчиненням зазначеної вище нотаріальної дії. Під час огляду сайту нотаріус спершу самостійно  пересвідчується в тому, що на відповідному Інтернет-ресурсі дійсно розміщена інформація, яка порушує права та інтереси зацікавленої особи. Після цього він складає протокол огляду сторінки, у якому зазначаються (1) перелік вчинених нотаріусом дій, (2) опис оглянутих веб-сторінок, (3) зміст доказів, (4) місце та час вчинення нотаріальної дії, (5) відомості про зацікавлених осіб та про нотаріуса.

Цей спосіб, утім, вимагає певного часу, адже з моменту звернення до нотаріуса до фіксації ним змісту сторінки необхідну інформацію можуть видалити. Крім того, він може бути досить коштовним для зацікавленої особи, особливо якщо оглянути треба не одну, а одночасно декілька сторінок.

2. Одержання висновку експерта в сфері телекомунікаційних систем. Такий висновок, у дослідницькій частині якого дані з веб-сторінки будуть зафіксовані як відомості про  стан об’єкта експертного дослідження, також має сприйматися судом у якості доказу на практиці, однак, як і у випадку з попереднім способом, потребує затрат часу і коштів.

3. Огляд та дослідження доказів у місці їх знаходження. Відповідно до статті 39 Господарського процесуального кодексу України, “господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів. За результатами огляду та дослідження складається протокол, який підписується суддею. Протокол приєднується до матеріалів справи”. Такий спосіб прямо передбачений процесуальним законом, однак інша зацікавлена сторона буде заздалегідь поінформована про проведення судом такої процесуальної дії. Тому використовувати її слід лише в поєднанні з іншими способами, адже, знову ж таки, існує ризик передчасного зникнення необхідної інформації з мережі.

4. Запит у провайдера файлів реєстрації (log-файлів). Це особливі файли, у яких протоколюються дії користувача чи програми на сервері. Наприклад, якщо певна інформація була розміщена на сайті, а згодом видалена, всі ці дії можуть бути записані в log-файлі.

Утім, обсяг інформації, яка записується в такому протоколі, залежить від його налаштувань. Тобто такий файл може і не підтверджувати наявність чи відсутність тієї чи іншої інформації на сайті станом на певний час. Окрім того, log-файл може бути відкритим для редагування власником сайту, тому необхідна інформація з нього також може бути власником вилучена.

Якщо ж log-файл фіксує достатньо інформації для збирання доказової бази, а відповідно до угоди між власником сайту та провайдером, на сервері якого сайт розміщено, останній не надає власникові права змінювати log-файл, такий спосіб збирання інформації може бути корисним.

Усі вказані вище способи не дають стовідоткової гарнтії того, що інформація, що міститься на веб-сторінці, буде вчасно зафіксована. Крім того, у деяких випадках ці способи потребують значних витрат коштів.

У зв’язку з цим можна розглянути альтернативні способи фіксування контенту веб-сторінки, які не потребують кваліфікованих знань, витрат часу та коштів, а також можуть бути здійснені будь-яким Інтернет-користувачем.

1. “Миттєва” фіксація веб-сторінки за допомогою незаангажованих онлайн-сервісів

Одразу після виявлення на веб-сайті необіхідної інформації, яку треба зафіксувати, особа може зробити його “знімок” за допомогою  програмного забезпечення, розміщеного на сервері незаангажованої особи. Відповідний файл зі знімком також зберігається на сервері такої особи та розміщується в публічному доступі у мережі Інтернет. Разом зі знімком фіксується оригінальна адреса веб-сторінки та точний час, коли його було зроблено. Будь-хто, включаючи суд, може ознайомитися з таким знімком, якщо йому відома адреса його розташування.

Слід зазначити, що в розглядуваному випадку копіюється безпосередньо та інформація, яка знаходиться на веб-сторінці, а не її відображення на екрані користувача, яке, як уже зазначалося вище, за бажання можна легко змінити. У такий спосіб фактично виключається можливість модифікації оригінального змісту веб-сторінки, адже всі операції, пов’язані з фіксацією змісту веб-сторінки і її збереженням, здійснюються без втручання зацікавленої особи.

Після фіксації знімок веб-сторінки можна оглянути безпосередньо в судовому засіданні. При цьому, аби в суду не виникло сумнівів у тому, що власник серверу, на якому розташовано знімок, є незалежною особою, радимо зберегти сторінку одразу на декількох Інтернет-ресурсах, які належать різним власникам, зокрема таких як http://www.freezepage.com/, http://archive.is/, http://www.peeep.us/, http://archivebay.com/.

2. Знімок кешованої копії веб-сторінки

У випадку, якщо ви не встигли скористатися попереднім способом і необхідну інформацію вже було видалено з сайту, однак з моменту видалення пройшло небагато часу, існує шанс, що вона збереглася у вигляді кешованої копії веб-сторінки, збереженої відповідною пошуковою системою у момент, коли пошуковик востаннє відвідував такий сайт.

Кешована копія сторінки, збережена пошуковою системою Google, буде зокрема містити точний час такого кешування та оригінальну адресу кешованої веб-сторінки.

Якщо пощастить знайти таку копію з необхідною інформацією, слід одразу вдатися до попереднього описаного нами способу та зробити знімок такої веб-сторінки, зафіксувавши її зміст на більш тривалий час.

3. Пошук в Інтернет-архіві

Якщо ж потрібна інформація на веб-сторінці безповоротно видалена її власником, а її кешовану копію віднайти вже неможливо, існує шанс, що вона була збережена Інтернет-архівом (Wayback Machine) – незалежним ресурсом, який зберігає копії веб-сторінок у різні проміжки часу, залежно від рівня їх популярності. Ресурс знаходиться за адресою. Відповідно до законодавства США, він має юридичний статус бібліотеки, належить некомерційній організації, а його сервер розташовано у Сан-Франциско.

Цей ресурс вже давно активно застосовується в судовій практиці США як джерело доказів. Його доказову силу було визнано в рішенні від 15 жовтня 2004 року у справі Telewizja Polska USA, Inc. v. Echostar Satellite. Зважаючи на авторитетність та незалежність цього ресурсу, вважаємо можливим переконати вітчизняний суд сприйняти його в якості джерела доказів.

Слід, однак, відзначити, що, згідно з правилами Інтернет-архіву, збережена копія веб-сторінки має бути видалена архівом на запит її власника. У зв’язку з цим, якщо копія сайту з необхідною інформацією була знайдена в Інтернет-архіві, радимо також зробити її знімок.

Таким чином, існує низка способів фіксації змісту веб-сторінки, які можуть бути повноцінно використані в судовому процесі. Утім, радимо по можливості використовувати одночасно декілька таких способів, адже судова практика щодо застосування такого джерела доказів як веб-сайт, усе іще знаходиться на стадії формування.

Перегляди 3502

Прокоментувати