Аналітика

12 лютого 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» № 1580 від 22.12.2014 р. (далі – «Закон про дерегуляцію»).

Закон має на меті спростити ведення бізнесу в Україні та таким чином підвищити позицію України у рейтингу Doing Business.

Даний Закон поки не набрав законної сили та очікує відправлення на підпис Президенту України. Втім, ми не сумніваємося у його підписанні з огляду на те, що він був запропонований урядом.

Серед відмітних та важливих нововведень – скасування обов’язковості державної реєстрації договорів комерційної концесії.

Нагадаємо, поки що чинним законодавством України, а саме ч. 2 ст. 1118 Цивільного кодексу України (далі – «ЦК України») та ч. 2 ст. 367 Господарського кодексу України (далі – «ГК України») передбачена обов’язковість реєстрації договорів комерційної концесії.

При цьому довгий час в Україні була відсутня процедура реєстрації, що породжувало багато практичних проблем передусім для правовласників (про практичні проблеми реєстрації договорів комерційної концесії ми писали в статті «Практичні аспекти реєстрації договору комерційної концесії»).

Однак відносно нещодавно, 29 вересня 2014 року, Міністерство юстиції України своїм Наказом № 1601/5 затвердило Порядок державної реєстрації договорів комерційної концесії (субконцесії) (далі – «Порядок реєстрації»). Про особливості нововведеної процедури реєстрації та проблемні питання, які очікувалися у зв’язку з введенням такого порядку, ми також розповідали в оглядовому листі «Реєстрація договорів комерційної концесії (субконцесії) – що, де, коли та як?».

Зауважимо, що вказаний Порядок реєстрації навіть не встиг набрати законної сили. Він повинен був вступити в дію 21 квітня 2015 року.

Проте вже 12 лютого 2015 року Верховна Рада України Законом про дерегуляцію скасувала обов’язковість реєстрації договорів комерційної концесії. Зокрема, було виключено положення ч. 2, 3 ст. 367, ч. 2, 4 ст. 374  ГК України, ч. 2, 3, 4 ст. 1118, ч. 2 ст. 126 ЦК України, якими передбачено необхідність реєстрації.

Законом також виключена норма, яка передбачає, що «у відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації». Вказана норма на практиці тлумачилася так, що договір комерційної концесії вважався дійсним із моменту його укладення, однак для того, щоб посилатися на нього перед третіми особами, в тому числі органами податкової, судом, контрагентами, такий договір повинен був бути зареєстрованим у встановленому порядку.

Наразі це положення виключено. Тому укладений договір комерційної концесії (субконцесії), а також договір про його зміну чи розірвання буде чинним та матиме юридичну силу перед третіми особами без державної реєстрації. Більше того, Законом не передбачено навіть добровільної реєстрації за бажанням правоволодільця та/ чи правокористувача.

Хоча таке повне скасування державної реєстрації договорів комерційної концесії несе в собі певні ризики збільшення випадків порушення прав користувачів. Все ж сподіваємося, що запроваджені зміни сприятимуть активізації використання інституту договорів комерційної концесії та позитивно вплинуть на розвиток підприємництва у такий складний для України час.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2015

Прокоментувати