Нас почули: ВАСУ визначився яким повинно бути судове рішення

09 жовтня, 2013 Інформаційні листи

У минулорічній презентації «Проблеми вмотивованості рішень у податкових спорах» ми звертали увагу на те, що однією з причин винесення невмотивованих судових рішень у податкових спорах є відсутність чітких вимог до судового рішення в адміністративній справі.

І нас почули: після 10 років роботи Вищий адміністративний суд України (далі – “ВАСУ”) все ж визначився яким повинно бути судове рішення в адміністративній справі, результатом чого стало оприлюднення Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» (далі – “Постанова”).

У Постанові здебільшого продубльовані положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі – “КАСУ”). Водночас у Постанові міститься ряд вимог до судового рішення, які хоча прямо і не вказані в КАСУ, однак логічно із нього випливають. Саме на них звертаємо Вашу увагу:

  1. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону) або за відсутності такого закону – на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права (абз.2 п. 4 Постанови).
  2. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, в порядку скороченого чи письмового провадження), з урахуванням вимог статті 70 КАСУ щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними (абз.3 п. 4 Постанови).
  3. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов’язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовностіЗрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання (абз. 1-3 п. 6 Постанови).
  4. У мотивувальній частині рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. Таким чином, у мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати. (абз. 1-2 п. 9 Постанови).
  5. Саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на якій посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.У разі необхідності в мотивувальній частині судового рішення може міститися тлумачення правової норми, на підставі якої суд ухвалює рішення або якою керується, а також повинно зазначатися, чому суд не враховує (не застосовує) положення законодавства у разі посилання осіб на такі норми для підтвердження своїх доводів чи заперечень (абз. 8-9 п. 9 Постанови).
  6. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, які містяться у скарзі. У разі скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначає, у чому полягає його незаконність чи необґрунтованість (абз.1 п. 13 Постанови).
  7. Виявивши при перегляді судового рішення інші процесуальні порушення, які не вплинули на правильність ухвалення судом першої інстанції рішення, суд апеляційної інстанції повинен зазначити про це у мотивувальній частині свого рішення та обґрунтувати свій висновок про неістотність допущених порушень (абз. 3 п.п. 13.3 п.13 Постанови).

Як вбачається, наведені в Постанові вимоги покликані позитивно вплинути на якість судових рішень в адміністративних справах. Отже, перших кроків щодо винесення адміністративними судами вмотивованих рішень досягнуто!

Маємо надію, що наступним кроком в боротьбі за вмотивованість судових рішень стане встановлення відповідальності суддів за недотримання вказаних вище та в КАСУ вимог здійснення адміністративного судочинства, адже за відсутності останньої залишається лише сподіватися на чесність та порядність служителів Феміди.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© ТОВ «КМ Партнери», 2013

Перегляди 6349

Прокоментувати