Аналітика

Чи стане суд справедливим?

05 березня, 2015 Інформаційні листи

Захист прав громадян є однією з найважливіших функцій будь-якої держави і цілком очевидно, що рівень довіри до державних інститутів прямо залежить від ефективності її реалізації.

Майже кожен українець хоч раз в житті стикався з необхідністю бути учасником судового розгляду, знаходячись у тому чи іншому процесуальному статусі. Але, як не дивно, саме судді, діяльність яких має бути спрямована на захист прав та законних інтересів громадян, отримували від суспільства найбільшу порцію критики за прийняття інколи абсолютно необґрунтованих та несправедливих судових рішень.

Важливо зазначити, що за весь час незалежності України була зроблена велика кількість не завжди успішних спроб реформування вітчизняної судової системи. У зв’язку з цим, останньою і найбільш значною подією є прийняття президентського законопроекту «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі – Закон), яким вносяться зміни в наступні нормативно-правові акти:

Закон України «Про Вищу раду юстиції»;
Закон України «Про доступ до судових рішень»;
Закон України «Про судовий збір»;
Закон України «Про Регламент Верховної Ради України»;
Кодекс про адміністративні правопорушення України;
процесуальні кодекси (Господарський процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кримінальний процесуальний кодекс України).

Але найголовніше – Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладається в новій редакції.

Сам Закон вступає в силу тільки через 30 днів після офіційного опублікування, за виключенням деяких положень, які вступають в силу з наступного дня після опублікування Закону. Передбачається також, що після отримання висновку Венеціанської комісії в Закон, за необхідності, будуть оперативно внесені відповідні зміни.

Відмітимо, що багато положень даного Закону потребують доопрацювання та вдосконалення для того, щоб він міг повністю вжитися в роль нормативного акта, який забезпечить реформування української судової системи. Водночас він містить багато позитивних нововведень, серед яких можна виділити наступні.

Відповідно до прийнятого Закону, Верховний Суд України був наділений повноваженнями щодо перегляду судових рішень судів касаційної інстанції. При цьому заява про такий перегляд подається безпосередньо до Верховного Суду України. На додачу, висновки Верховного Суду України щодо застосування тих чи інших норм права повинні враховуватися судами загальної юрисдикції під час вирішення подібних спорів. Тим не менш, суди мають право відійти від позиції, сформованої Верховним Судом України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Крім того, Законом було суттєво спрощено систему суддівського самоврядування шляхом скасування проміжної ланки – конференцій суддів відповідних судів.

Законом також істотно розширюється перелік підстав для дисциплінарної відповідальності судді, а також вдосконалюється процедура дисциплінарного провадження щодо судді.

Повна інформація про суддю, ефективність його діяльності відтепер повинна міститися в суддівському досьє. Цікавою новацією Закону є можливість регулярного оцінювання діяльності судді. Передбачається, що таку оцінку будуть здійснювати різні суб’єкти (викладачі Національної школи суддів, інші судді цього суду, представники громадських об’єднань і, як не дивно, сам суддя шляхом заповнення анкети самооцінки). Зауважимо, що результати регулярного оцінювання судді можуть бути враховані, наприклад, під час розгляду питання про обрання судді безстроково.

Важливим нововведенням є можливість безперешкодного ведення аудіо- та відеозапису без отримання дозволу суду. Крім того, відтепер включенню до Єдиного державного реєстру судових рішень підлягають всі судові рішення і навіть окремі думки суддів, причому не пізніше наступного дня після їх винесення або підготовки повного тексту.

Крім того, Законом була детальніше прописана процедура призначення членів Вищої ради юстиції і детально регламентовані особливості їх діяльності.

Тим не менш, справедливо звернути увагу й на положення Закону, які варто змінити в першу чергу.

Велика кількість норм робить можливим вплив Президента на судову систему. Наприклад, Президент приводить суддю до присяги, підписує його посвідчення, а також посвідчення голів судів та їх замісників, хоча й не має безпосереднього відношення до обрання останніх. До того ж Президент також зберігає за собою право переводити суддю в інший суд того ж рівня та спеціалізації.

В цілому, Закон складається з великої кількості оціночних понять без їх належної конкретизації. Особливу увагу в цьому контексті слід звернути на процедуру визначення кваліфікаційного рівня судді, серед критеріїв якої значаться такі, як «професійна компетентність», «соціальна компетентність», «здатність підвищувати свій професійний рівень». Жоден з них, на жаль, не розкривається в Законі. Звернемо увагу на те, що якщо суддя не зміг підтвердити свою здатність здійснювати судочинство в суді відповідного рівня, то в деяких випадках це може бути підставою для його переведення в суд рівнем нижче. Тому наявність у Законі оціночних понять може досить негативно проявити себе на практиці.

Все ж таки, не дивлячись на існуючі недоліки, прийняття даного Закону, безперечно, є дуже важливим кроком у напрямку до реформування судової системи України, яка в перспективі дійсно зможе забезпечити реалізацію права кожного на справедливий суд.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

Перегляди 2035