Верховний Суд України підтвердив можливість оскарження вироку про затвердження угоди з прокурором особою, яка не брала участь у розгляді справи

27 квітня, 2016 Інформаційні листи

І.

Верховний Суд України (далі – «ВСУ») у Постанові від 3 березня 2016 року у справі № 5-347кс15 підтвердив право особи, яка не брала участь у судовому розгляді кримінального провадження, оскаржити вирок суду, яким затверджена угода про визнання винуватості, якщо цей вирок стосується інтересів такої особи.

Головне в рішенні:

  • суд визнав за «іншою особою» право на перегляд судом вищого рівня вироку, що стосувався прав, свобод чи інтересів такої «іншої особи»;
  • відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб’єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, не є перешкодою для здійснення правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, як передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу, за умови, що судове рішення стосується прав, свобод та інтересів таких «інших осіб»;
  • ключовим є з’ясування того, чи насправді вирок щодо відповідної особи стосується інтересів «іншої особи» тією мірою, що надає останній, згідно з частиною другою статті 24 КПК, право оскаржити вирок до вищих судових інстанцій.

Інформативно: у вищезазначеній справі вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області затверджено угоду про визнання винуватості та засуджено працівника прокуратури за співучасть у винесенні суддею неправосудного судового рішення. При цьому суддя, який приймав неправосудне рішення, виходячи з угоди про визнання винуватості, затвердженої вироком, не був учасником судового провадження.

Це рішення ВСУ стосується не лише описаного випадку, а має прецедентне значення для практики вирішення певної категорії податкових спорів.

Так, поширеною є практика податкових донарахувань з посиланням на безтоварність (нереальність) господарських операцій з контрагентом, директор (засновник, учасник) якого уклав угоду про визнання винуватості, затверджену вироком суду, в якій визнав фіктивність свого підприємства та/ чи нездійснення фактично відповідних господарських операцій.

Досі добросовісні платники податків були позбавлені можливості оскарження вироків, якими де-факто констатувалась нереальність їх операцій з такими контрагентами.

Щойно схвалене рішення ВСУ надає реальну можливість оскарження платниками податків таких вироків щодо третіх осіб, якими штучно створювалася преюдиція вже щодо цих платників податків.

ІІ.

Сподіваємося, що для уникнення непорозумінь такий підхід, визнаний ВСУ, буде закріплений чітко та на законодавчому рівні. Це передбачено відповідними положеннями законопроекту 3448 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей кримінального провадження в податкових відносинах та питань адміністрування податків і зборів».

Такий розвиток був би певною мірою аналогічним історичному розвитку щодо можливості оскарження особою постанови про відкриття кримінальної справи (за попереднім Кримінально-процесуальним кодексом) з огляду на те, що таке рішення може порушувати права та інтереси такої особи. Це питання було свого часу предметом розгляду Конституційного Суду України, який Рішенням від 30 січня 2003 року у справі № 1-12/2003 вказав на неконституційність норм КПК, які забороняли на стадії досудового слідства оскаржувати до суду постанову про порушення кримінальної справи. З огляду на це рішення Конституційного Суду України у 2006 році до КПК (статті 2367 та 2368) були внесені зміни щодо оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи.

Будемо сподіватися, що й стосовно вищезазначеного питання позиція суду (ВСУ) буде закріплена на законодавчому рівні з прийняттям законопроекту 3448.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2016

Перегляди 782

Прокоментувати