Стосовно: порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів (їх посадових осіб) згідно глави 4 розділу І нової редакції Митного кодексу України

31 травня, 2012 Інформаційні листи

Шановні панове!

1 червня 2012 року набирає чинності нова редакція Митного кодексу України (далі – “Митний кодекс”). КМ Партнери пропонують цикл оглядових листів, які приділяють увагу змінам, що можуть мати, насамперед, істотні негативні наслідки для бізнесу, а також нововведення, які можуть полегшити стосунки з митними органами.

Цим листом, здійснюється огляд порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів (їх посадових осіб), що встановлена главою 4 розділу І Митного кодексу. Одразу зауважимо, що такий порядок не поширюється на оскарження постанов у справах про порушення митних правил (адміністративні правопорушення) та податкових повідомлень-рішень митних органів, яке, в свою чергу, буде висвітлено нами окремо.

Особливої уваги Митний кодекс приділяє питанню досудового оскарження рішень, дій та бездіяльності, а судову процедуру залишає спеціальному законодавству (закону) з цього питання (стаття 29 Митного кодексу).

Ключовими моментами оскарження рішень за главою 4 розділу І Митного кодексу є:

1. Розширено, порівняно з попередньою редакцією кодексу, перелік рішень, дій та бездіяльності, що можуть бути предметом оскарження, зокрема, до такого переліку віднесено не лише окремі акти митних органів (їх посадових осіб) з питань митної справи, а й рішення, якими задовольняють чи відмовляють в задоволенні скарг фізичних/ юридичних осіб (частина 2 статті 24 Митного кодексу).

2. Порядок оскарження, встановлений главою 4 розділу І Митного кодексу, в системному аналізі статей 24, 52, 55, 69,256, 357, 512 Митного кодексу, серед іншого, поширюється на:

  • рішення митного органу щодо коригування митної вартості товарів або бездіяльність щодо неприйняття протягом встановлених строків рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;
  • рішення щодо класифікації товарів для митних цілей (відповідно до кодів УКТ ЗЕД);
  • рішення про відмову в митному оформленні та бездіяльність, що полягає в неприйнятті такого рішення протягом встановленого строку;
  • рішення про тимчасове вилучення товарів, що необхідні як докази в межах справ про порушення митних правил;
  • інші рішення.

3. Рішення (дії, бездіяльність) можуть оскаржуватись до вищестоящих органів та посадових осіб. Вищестоящими є:

  • для посадових осіб митних органів – керівники митних органів;
  • для митних постів – митниці;
  • для митниць, спеціалізованих митних органів, митних організацій – Державна митна служба України;
  • для Державна митної служби України – Міністерство фінансів України.

Недоліки юридичної техніки Митного кодексу вносять неясність у визначення органу, якому подається скарга на рішення власне митного органу, а не на рішення посадової особи митного органу (хоча за логікою Митного кодексу – до вищестоящих органів).

4. Вимоги до форми та змісту скарг, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, пов’язані з поданням та розглядом скарг встановлюються Законом України “Про звернення громадян” (такі ж вимоги поширюються, за загальним правилом, і на юридичних осіб).

5. Скарга на рішення, дію чи бездіяльність митного органу (його посадової особи) розглядаються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження з можливим продовженням до сорока п’яти днів (стаття 20 Закону України “Про звернення громадян“). Такі терміни, на письмову вимогу скаржника, можуть бути скорченими.

6. Подавати скаргу на рішення, дію, бездіяльність необхідно протягом одного року з моменту його прийняття (вчинення), але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням (стаття 17 Закону України “Про звернення громадян“). Порушення вказаних строків має наслідком припинення розгляду скарги (статті 8 Закону України “Про звернення громадян“).

7. Подача скарг не має наслідком зупинення дії оскаржуваного рішення. Згідно частини 7 статті 25 Митного кодексу, орган, що розглядає скаргу може зупинити дію рішення, що оскаржується, проте, таке зупинення не є обов’язком, а лише правом митного органу.

8. Порушення порядку розгляду скарги тягне для митного органу цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством. Тобто, певної конкретної відповідальності, митний орган, за порушення порядку розгляду скарги, не несе.

Висновки:

Ефективність передбаченого Митним кодексом порядку оскарження є все ще дуже низькою, оскільки подання скарги, незалежно від обставин справи, не зобов’язує митний орган зупиняти виконання оскаржуваного рішення, а порушення порядку розгляду скарги (або ж навіть відмова в її розгляді), винесення необґрунтованого рішення за її результатами не має прямим наслідком задоволення такої скарги. Крім того, ефективність адміністративного оскарження знижується і через недоліки юридичної техніки, яких допущено при підготовці відповідних статей.

Тому, в сучасних умовах, захист прав особи через процедуру досудового оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів (їх посадових осіб) є лише процедурою, а не гарантією належного захисту прав особи.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© ТОВ «КМ Партнери», 2012

Перегляди 9086

Прокоментувати