Податок на нежитлове нерухоме майно в 2015 році – зона суперечки спровокована ВРУ

22 квітня, 2015 Інформаційні листи

Законом України № 71-VIII від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон 71-VIII), шляхом внесення змін до Податкового кодексу України (далі – ПКУ), змінені правила оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки:

  • об’єкти нежитлової нерухомості стали об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Спроби реалізації відповідних положень в частині, пов’язаній з компетенцією місцевих рад, призводять на практиці до певних суперечок та/або провокують порушення місцевими радами загальних положень законодавства щодо меж компетенції місцевих рад і періодів часу, у яких можуть застосовуватися відповідні рішення місцевих рад.

Зокрема, виникає питання: чи може місцева рада приймати рішення про застосування вже протягом 2015 року податку на об’єкти нежитлової нерухомості?

Практика

Низка (однак далеко не всі!) місцевих рад сприйняла нові законодавчі положення як карт-бланш на оподаткування зокрема об’єктів нежитлової нерухомості вже 2015 року. Як приклад, можна навести:

Та деякі інші.

Такий підхід, однак, призводить до суперечок і не відповідає законодавству, зокрема відповідним положенням ПКУ та інших законів України, як викладено нижче.

Чому податок на об’єкти нежитлової нерухомості не може застосовуватися протягом 2015 року

П. 265.1 ПКУ визначає податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як складову податку на майно. Податок на майно, відповідно до п. 10.1.1 ПКУ, належить до місцевих податків та, відповідно до п. 12.3. ПКУ, встановлюється місцевими радами.

ПКУ та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначають такий порядок та особливості встановлення податків рішеннями місцевих рад та подальшого застосування таких рішень для цілей оподаткування:

Ст. 69 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»:

«Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України».

Вказана норма відповідає і положенню п. 12.3.1 Податкового кодексу, відповідно до якого:

«Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом».

Тобто місцеві ради мають право встановлювати місцеві податки виключно у межах повноважень та у порядку, визначеному ПКУ. У зв’язку з цим, в п. 12.3.4 ПКУ визначений порядок прийняття рішень про встановлення місцевих податків, а саме:

«Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом».

Таким чином, для застосування норм відповідних рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків у 2015 році, такі рішення повинні були б бути прийняті і оприлюднені до 15 липня 2014 року.

Однак, оскільки нежитлова нерухомість не була об’єктом оподаткування протягом 2014 року, а Закон № 71-VIII, яким з цього питання вносяться зміни до ПКУ, набрав чинності лише 1 січня 2015 року, то рішення місцевих рад про встановлення податку  з нежитлової нерухомості не могли бути прийняті 2014 року.

Вже тому податок на об’єкти нежитлової нерухомості не може встановлюватись для застосування на 2015 рік та нараховуватись за такий період. Таке встановлення та нарахування є незаконним.

Зазначене вище підтверджується також рядом інших положень ПКУ. Зокрема, п. 12.5 ПКУ закріплено, що:

«Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті».

В підпункті 12.3.4. ПКУ, який розглянутий вище, і до якого відсилає вищенаведений п. 12.5. ПКУ, йдеться про те, що рішення, які не оприлюднені до 15 липня попереднього року, застосовуються лише в наступному році. Крім того, п.п. 12.4.3 ПКУ також так визначене відповідне повноваження місцевих рад і порядок його реалізації:

«… до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду».

Отже, з наведених норм також випливає, що рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків набирає чинності не раніше бюджетного року наступного за тим, в якому воно прийняте.

Наведене вище узгоджується і з загальним принципом стабільності оподаткування (п. 4.1.9 ПКУ), відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

В даному випадку цей принцип закріплений актом вищої юридичної сили (ПКУ) порівняно з рішеннями місцевих рад з податкових питань.

Для повноти викладення також зазначимо, що встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено законом виключно на розсуд місцевих рад (п. 10.3 ст. 10 ПКУ), на відміну від деяких інших місцевих податків, встановлення яких обов’язкове (п. 10.2 ст. 10 ПКУ). А тому на податок на нерухоме майно не поширюється положення п.п. 12.3.5. ст. 12 ПКУ про застосування обов’язкових до встановлення місцевих податків навіть без рішення місцевої ради про їх встановлення.

Вина за вже наявні і можливі подальші суперечки щодо податку на нежитлову нерухомість в 2015 році значною мірою лежить на Верховній Раді

Вина за вже наявні і можливі подальші суперечки з питання розглядуваного податку в 2015 році значною мірою лежить на Верховній Раді через недбалість при прийнятті законів і їх внутрішню суперечливість, провокативність відповідних положень.

Так, Законом 71-VIII до Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу ХХ «Перехідні положення» доданий пункт 33 такого змісту:

«Установити, що на 2015 рік ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені підпунктом 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 цього Кодексу, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об’єктів нежитлової нерухомості».

Це положення не можна розуміти інакше ніж таким чином, що ВРУ вважала, що такий податок таки може застосовуватися у 2015 році. Адже приймати рішення про застосування ставки податку в 2015 році, який за законом в принципі не може застосовуватися цього року, – це або помилка, або провокація.

Варто згадати і п. 4 Прикінцевих положень Закону 71-VIIІ, яким визначено:

«П.4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування:

у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об’єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об’єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Зазначене положення, хоч і не змінює чинних положень ПКУ, не зобов’язує місцеві ради до вчинення певних дій (а лише рекомендує, що не є зобов’язанням), та не дозволяє прямо поширити дію рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік, проте є досить провокативним для місцевих рад, які можуть і не мати достатнього ресурсу для докладного аналізу норм податкового законодавства, як викладено вище.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2015

Перегляди 2415

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Податок на майно в частині нерухомого майна та земельних ділянок 23 листопада, 2015    918

Напівдецентралізація в сфері архітектурно-будівельного контролю 03 червня, 2015    1597

Мораторій на звернення про стягнення предмета іпотеки 10 березня, 2015    880

Ухвалено закон про відтермінування заборони на відведення земельних ділянок для містобудівних потреб 24 липня, 2013    6755

Прокоментувати