Військово-транспортний обов’язок по-новому. Що змінилося?

15 липня, 2015 Інформаційні листи

7 липня 2015 року набула чинності Постанова КМУ № 405, яка внесла значні зміни в Положення про військово-транспортний обов’язок (далі – «Положення»). При цьому основи виконання військово-транспортного обов’язку, встановлені статтею 6 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», залишилися незмінними. Нижче наводимо огляд основних змін, які були внесені.

Нові обов’язки керівників підприємств/ установ/ організацій

У порівнянні з попередньою редакцією Положення, коло обов’язків, які покладаються на керівників підприємств, розширили. Відтепер керівники підприємств зобов’язані забезпечити доставку транспортних засобів і техніки до пунктів передачі (як вони зазначені в часткових нарядах) власними силами і засобами. Окрім цього, новим є обов’язок подавати військовим комісаріатам інформацію про наявність транспортних засобів на підприємстві двічі на рік: до 20 червня та до 20 грудня.

Який документ є підставою для виконання військово-транспортного обов’язку?

Ще одне нововведення стосується документів, якими оформлюються завдання з підготовки та передачі транспортних засобів військовим формуванням. Так, передбачається, що під час мобілізації керівникам підприємств може бути вручений «частковий наряд» – розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, в якому визначені транспортні засоби або техніка, призначена для передачі військовим формуванням, а також порядок, пункти та строки такої передачі. Також визначені обов’язкові реквізити часткового наряду – підписи та печатки голови місцевої держадміністрації та військового комісара.

Позитивною зміною є те, що відтепер громадянам – власникам транспортних засобів наряд на вилучення транспортних засобів можуть вручити лише у разі введення правового режиму воєнного стану. Тобто на даний момент (під час проведення оголошеної часткової мобілізації) транспортні засоби громадян вилучати не будуть.

Хто звільняється від виконання військово-транспортного обов’язку?

На відміну від попередньої редакції Положення, яка закріплювала виконання військово-транспортного обов’язку за всіма без виключення підприємствами, нова редакція передбачає, що військово-транспортний обов’язок може і не поширюватися на:

  • підприємства, які уклали з Міноборони договір на виконання мобілізаційного завдання і транспортні засоби/техніка підприємства, задіяна у виробничому процесі виконання такого завдання;
  • підприємства, в яких «є висока суспільна потреба». Перелік таких підприємств затверджується КМУ за поданням Міноборони. При цьому жодних критеріїв для визнання наявності «високої суспільної потреби» Положення не встановлює.

Нові правила проти «ухилення» від виконання військово-транспортного обов’язку

Відповідно до Положення, якщо (1) змінюється найменування чи форма власності підприємства, (2) право власності на транспорт передається іншим особам, (3) транспортний засіб надається в довгострокову оренду чи є предметом застави як виконання зобов’язання за договорами про надання кредиту та гарантії перед банківською установою, а також в усіх інших випадках, коли унеможливлюється передача транспортних засобів і техніки військовим формуванням, керівники підприємств зобов’язані протягом 7 днів повідомити військовий комісаріат про такі обставини. При цьому у випадку реорганізації, ліквідації чи банкрутства підприємства керівники також подають до комісаріату свої пропозиції щодо покладення своїх мобілізаційних завдань на правонаступників або ж на інші підприємства, які розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Процедура передачі транспортного засобу

Також Положення більш чітко виписує процедуру передачі транспортного засобу та техніки військовому формуванню. Зокрема, відтепер затверджена форма акта приймання-передачі транспортних засобів та техніки (додатки 4 та 5 Положення).

Передбачається, що акт буде складатися в трьох примірниках і підписуватися (1) керівником підприємства, (2) військовим комісаром та (3) командиром військової частини або їх уповноваженими представниками, а також скріплюватися їх печатками.

Власнику транспортного засобу додатково надається право за власною ініціативою проводити незалежну оцінку транспортного засобу шляхом залучення суб’єкта оціночної діяльності в порядку, визначеному законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У такому разі в акті зазначається вартість транспортного засобу та техніки, визначена за результатами проведення їх незалежної оцінки.

Повернення транспортних засобів

Як і раніше, визначається, що транспортні засоби будуть повернуті власникам протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через військові комісаріати, які здійснили таке залучення. Для цього керівникам підприємств необхідно написати відповідну заяву до військового комісаріату, який, в свою чергу, проінформує їх про строки та пункти повернення транспортних засобів та техніки. Під час повернення засобів складається Акт про повернення під час демобілізації транспортних засобів і техніки за визначеною формою (додатки 6, 7 Положення).

Компенсація шкоди

Якщо транспортному засобу була заподіяна шкода, то розмір такої шкоди має визначатися військовими частинами (формуваннями) під час підготовки транспортного засобу до повернення власникам за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування таких військових формувань. При цьому оцінка шкоди може здійснюватися (1) суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання, (2) суб’єктом оціночної діяльності – органом державної влади та органом місцевого самоврядування або (3) судовим експертом за результатами проведення оцінки майна у порядку, встановленому законодавством. Після проведення оцінки власник автотранспорту отримує відповідний висновок експерта (експертне дослідження) або звіт про оцінку майна (акт оцінки майна).

Як на практиці будуть працювати вказані норми і чи дозволяється власнику за власний кошт ініціювати проведення оцінки розміру шкоди, завданої транспорту, залишається незрозумілим.

Для отримання компенсації керівнику підприємства необхідно надати військовому комісаріату наступний пакет документів:

  • заяву про необхідність отримання компенсації, в якій вказується повне найменування підприємства, його місцезнаходження, реєстраційний номер облікової картки платника податків та реквізити банківського рахунку;
  • акт приймання-передачі транспортного засобу та техніки;
  • акт про повернення під час демобілізації транспортних засобів і техніки;
  • висновок експерта або звіт про оцінку майна.

Вказані документи розглядаються протягом 10 робочих днів, після чого військовий комісаріат оформлює висновок про здійснення виплати для компенсації шкоди за формою, встановленою Положенням.

Очікується, що власники будуть отримувати компенсаційні виплати впродовж 5 років, починаючи з наступного бюджетного періоду після оголошення мобілізації. При цьому виплати будуть здійснюватися у порядку черговості оформлення висновків військовим комісаріатом.

Якщо транспортний засіб або техніку було знищено під час мобілізації, військові формування надають власникам (1) звіт про оцінку (знищеного) майна, а також (2) документи, які підтверджують знищення автотранспорту або техніки (які саме документи – не уточнюється). На підставі вказаних документів власники можуть отримати компенсацію майнової шкоди в загальному порядку, а також списати знищені засоби з балансового обліку підприємства.

Висновок

На відміну від старої редакції, в зміненому Положенні більш чітко прописані процедурні моменти виконання військово-транспортного обов’язку. У випадку, якщо на практиці будуть виникати спори, пов’язані з виплатою чи розміром компенсації, такі спори вирішуватимуться в судовому порядку, про що також зазначається в Положенні.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2015

Перегляди 1187

Прокоментувати