Митні органи зобов’язані обґрунтувати вибір методу визначення митної вартості товарів: судова практика

19 серпня, 2013 Інформаційні листи

Згідно з митним законодавством, під час розмитнення імпортованих товарів контроль за правильністю митної оцінки товарів здійснюють митні органи, які приймають рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Визначення митної вартості імпортованих товарів здійснюється за такими методами:

  • за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
  • за ціною договору щодо ідентичних товарів;
  • за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
  • на основі віднімання вартості;
  • на основі додавання вартості (обчислена вартість);
  • резервного.

Основним є перший метод – визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

На практиці трапляються випадки, коли митні органи, не погодившись із задекларованою митною вартістю, визначеною за першим методом (ціною договору), визначають її самостійно без дотримання умов щодо послідовності застосування за шостим методом (резервним), внаслідок чого у суб’єктів господарювання виникає обов’язок щодо сплати додаткових сум ПДВ та ввізного мита.

Аналіз судових рішень у справах за позовами декларантів до митних органів, пов’язаних із оскарженням рішень про визначення митної вартості товарів, свідчить про сформовану судом правову позицію щодо застосування митними органами другорядних методів визначення митної вартості.

Згідно із зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року у справі №21-85а13 “митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив і в постановах від 14 травня 2013 року у справі № 21-130а13, від 21січня 2011 року у справі № 21-56а10, від 7 лютого 2011 року у справі № 21-76а10, від 14 листопада 2011 року у справі № 21-213а11, від 6 лютого 2012 року у справі № 21-418а11, від 3 липня 2012 року у справі № 21-197а12.

Окрім того, згідно зазначеного в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2013 року у справі № К/9991/71962/12 “при застосуванні шостого “резервного” методу визначення митної вартості товарів митний орган повинен зазначити в рішенні про визначення митної вартості товарів докладну інформацію, на підставі якої ухвалено це рішення, джерела інформації, які стали використовувалися митним органом, та їх реквізити”.

Як вбачається із наведеного в судових рішеннях, у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної вартості товарів митні органи зобов’язані провести  процедуру консультацій, витребувати додаткові документи та, у разі прийняття рішення  про визначення митної вартості товарів, обґрунтувати неможливість застосування кожного з попередніх методів та неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості товарів. Лише за умови дотримання усіх вищеперерахованих дій з боку митних органів рішення про визначення митної вартості може вважатися правомірним. Дана позиція підтримана у Постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року у справі № 21-399а12.

Враховуючи сформовану судом правову позицію по даній категорії спорів Міністерство доходів і зборів України оприлюднило Лист від 24 липня 2013 року № 12884/7/99-99-10-03-02-17/2580 “Щодо судової практики з питань оскарження рішень про визначення (коригування) митної вартості”, в якому наголошується на необхідності безумовного дотримання порядку застосування методів визначення митної вартості товарів, оскільки в іншому випадку наслідком буде винесення судового рішення не на користь держави.

Слід також звернути увагу, що у наведеній судовій практиці йдеться про застосування положень Митного кодексу України, який діяв до набрання чинності новим Митним кодексом України від 13 березня 2012 року. Водночас вищенаведені висновки Верховного Суду України є актуальними і на сьогодні, що підтверджується в Листі Міністерства доходів і зборів України.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© ТОВ «КМ Партнери», 2013

Перегляди 8436

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Постанова КМУ № 724: орієнтовні показники митної вартості – нові проблеми для імпорту 03 жовтня, 2015    1347

Огляд останньої судової практики щодо митної вартості 18 березня, 2015    3401

Трансфертне ціноутворення та митна оцінка: як скористатися збігом об’єкта цих механізмів контролю цін? 01 серпня, 2014    3666

Митні органи мають право застосовувати кожний наступний метод визначення митної вартості товарів, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. При цьому митні органи зобов’язані обґрунтувати неможливість застосування кожного з попередніх методів, в тому числі неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості. 08 листопада, 2012    6049

Трансфертне ціноутворення та митна вартість (програмна заява Міжнародної Торгової Палати) 21 вересня, 2012    4306

Визначення митної вартості товарів, що імпортуються від споріднених осіб 23 вересня, 2008    5762

Прокоментувати