Рішення Верховного Суду України у справах щодо визначення граничного терміну сплати податків і зборів (оновлено)

01 квітня, 2014 Інформаційні листи

Верховний Суд України своїм рішенням від 24 червня 2014 року залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафу за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємством, інтереси якого представляє юридична фірма “КМ Партнери”.

1 квітня 2014 року Верховним Судом України було також залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов клієнта про скасування податкової вимоги, якою йому було нараховано податковий борг з податку на прибуток підприємств та пеню за прострочення сплати податку.

Так, усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що за правилами абзацу першого підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ у його системному зв’язку зі змістом підпункту 4.1.5 цього пункту статті 4 зазначеного Закону, граничним строком подання податкової декларації, зокрема, за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, у разі припадання 40 дня на вихідний день є наступний за ним робочий день. Тому початок перебігу встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ десятиденного строку для сплати зазначеного у податковій декларації зобов’язання пов’язаний саме із таким робочим днем, у який ця декларація була подана.

Таким чином, Верховний Суд України встановив, що висновок судів попередніх інстанцій про дотримання підприємством встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ строку сплати податкового зобов’язання з врахуванням перенесення термінів подання звітності у зв’язку з вихідними чи святковими днями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Варто зазначити, що згідно із статтею 244-2 КАС України такі рішення Верховного Суду України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно, ці справи можна вважати прецедентними, оскільки ця проблема зачіпає інтереси багатьох платників податків, а в зазначених постановах чітко сформульовано позицію ВСУ з даного питання.

Окремо варто зазначити, що відповідні норми пункту 4.1 статті 4 та пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ є аналогічними за своїм змістом і до чинних на даний час пункту 57.1 статті 57 та пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України:

ПК України  Закон 2181

57.1. Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5.3.1. Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

49.20. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

4.1.5. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Таким чином, прийняті Верховним Судом України рішення мають прецедентний характер і до застосування норм чинного Податкового кодексу України.

При цьому слід зазначити, що 2 квітня 2014 року Міністерство доходів і зборів України роз’яснило, що термін сплати податків і зборів не переноситься у зв’язку з перенесенням термінів подання податкових декларацій. При цьому Міндоходів зазначило, що якщо останній день сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, то Податковим кодексом не передбачено перенесення термінів сплати. Тобто платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації (без урахування перенесення термінів подання звітності у зв’язку з вихідними чи святковими днями).

Враховуючи той факт, що зазначені норми Податкового кодексу України є тотожними нормам Закону 2181 (як проаналізовано вище), винесене Роз’яснення Міндоходів від 02.04.2014р. щодо граничного терміну сплати податків і зборів, в якому зазначається, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації без урахування перенесення термінів подання звітності у зв’язку з вихідними чи святковими днями є таким, що суперечить Постановам Верховного Суду України від 1 квітня 2014 року та 26 червня 2014 року, які є обов’язковими для виконання всіх суб’єктів владних повноважень, в тому числі і Міндоходів (тепер вже Державної фіскальної служби України).

З вказаними рішеннями Верховного Суду України можна ознайомитись нижче:

Завантажити pdf-файл рішення ВСУ від 1.04.2014 р. (124,0 Kb)

Завантажити pdf-файл Постанови ВСУ від 24.06.2014 р. (3,0 Mb)

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© ТОВ «КМ Партнери», 2014

Перегляди 3028

Прокоментувати