Додатковий імпортний збір може застосовуватися і на експорт і на ввезення, відмінне від режиму імпорту?

23 січня, 2015 Інформаційні листи

1.

Законом України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» № 73-VIII (далі – «Закон 73») та Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо стабілізації платіжного балансу» № 74-VIII (далі – «Закон 74») передбачається можливе введення додаткового імпортного збору. Обидва закони набувають чинності одночасно – після опублікування рішення Кабінету Міністрів України щодо завершення консультацій з міжнародними фінансовими організаціями.

Закон 73 передбачає введення імпортного збору у розмірі 10 % на товарні групи 1 – 24 (товари рослинного та тваринного походження) та 5 % на товарні групи 25 – 97 (всі інші товари).

Закон 74 визначає місце імпортного збору серед інших видів мита. Так, додатковий імпортний збір є особливим видом мита поряд із антидемпінговим, компенсаційним та спеціальним.

Закони 73 та 74 містять ряд суттєвих неточностей і неузгодженостей, які залишають відкритими низку питань щодо їх можливого застосування, якщо вони все ж таки наберуть чинності.

2.

Однак не можна виключати, що додатковий імпортний збір, фактично, так і не буде введений, зокрема, через суперечливість його природи. Так, імпортний збір за Законом 73 встановлюється відповідно до ст. ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, однак вказана стаття зазначає про можливість обмежувати кількість чи вартість товарів, які дозволяється імпортувати, для підтримки платіжного балансу країни. Відповідно, виникає закономірне питання: імпортний збір – це кількісне чи вартісне обмеження?

3.

Регламентом Ради ЄС № 374/2014 надано преференції товарам походженням з України від сплати мита. Однією з основних умов надання зазначених преференцій є не застосування зі сторони України додаткових імпортних мит на товари походженням з ЄС. Надання преференції з імпортного мита в ЄС для товарів українського походження є прямими втратами доходів бюджету ЄС. Тому, у разі введення додаткового імпортного збору, навіть за мовчазної згоди міжнародних організацій, у ЄС буде законна та зрозуміла для громадськості підстава для скасування преференційного режиму.

4.

Часові рамки застосування Закону 73 належним чином не визначені. Так, згідно з п. 1 ст. 1 Закону 73 імпортний збір запроваджується «тимчасово, строком на 12 місяців». Однак від якої дати рахувати цей строк? Скоріше за все, фіскальні органи будуть намагатися рахувати від дати фактичного запровадження. Однак це не відповідає суті заходів, які передбачаються законом і запровадження яких обумовлюється існуванням конкретних обставин щодо стану платіжного балансу України саме на дату прийняття Закону. Крім того, існування відкритого на необмежений час «карт бланшу» Кабміну на запровадження цього збору суперечить принципу правової визначеності. Тому, за системного тлумачення, 12-місячний строк має рахуватися скоріше від дати прийняття Закону 73 – тобто від 28 грудня 2014 року.

Окрім цього, законодавець вже давно не звертає уваги на часові обмеження щодо прийняття змін податкового законодавства, зокрема, на так званий принцип передбачуваності (стабільності) податкового законодавства.  Згідно зі ст. 4 Податкового кодексу України (далі – «ПК України») «податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року». Тож, якщо Закони 73 та 74 набудуть чинності у 2015 році (бюджетний рік з 01 січня по 31 грудня згідно з Бюджетним кодексом), то введення імпортного збору мало б бути відкладене, щонайменше, до 01.01.2016.

З приводу можливої правової позиції щодо такого порушення можна послатися по аналогії, наприклад, на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сук проти України», в якому, зокрема, зазначено:

«Таким чином, виявляється, що національні суди проігнорували положення статті 28 Закону України «Про бюджетну систему України», яке забороняло вносити зміни до законодавства Законом про Державний бюджет України, спочатку зміни слід було внести до відповідних законів (див. пункти 9 та 12 вище)».

5.

Закон 73 досить суперечливий щодо того, що саме має оподатковуватися.

Так, згідно зі ст. 1 «Встановлення додаткового імпортного збору» Закону 73 «додатковий імпортний збір справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту».

Водночас ст. 2 «Об’єкти оподаткування» Закону 73 визначає об’єктом оподаткування додатковим імпортним збором товари, визначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 277 Митного кодексу України (далі – «МК України»). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 277 МК України «об’єктом оподаткування митом є товари, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України». Тобто, якщо виходити з цього визначення, то достатньою підставою для оподаткування є просто ввезення чи вивезення товарів, незалежно від митного режиму.

Отже, Закон 73 через таке недолуге визначення об’єкту оподаткування допускає вкрай неоднозначне розуміння оподатковуваних операції імпортним збором. З одного боку, це ввезення товарів у митному режимі імпорту, з іншого – ввезення та вивезення товарів у будь-яких митних режимах (експорт, транзит, тимчасове ввезення, переробка тощо).

6.

Не сприяє розумінню оподатковуваних операцій і визначення бази оподаткування імпортним збором. Так, ст. 3 Закону 73 зазначає, що «базою оподаткування додатковим імпортним збором є митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України».

База оподаткування всіма видами мита (до яких належить і додатковий імпортний збір як особливий вид мита) вже встановлена у ст. 279 «База оподаткування митом» МК України, тому її визначати додатково принаймні некоректно. До того ж, база оподаткування імпортним збором визначається щодо товарів які ввозяться, тобто це стосується будь-яких митних режимів, що передбачають ввезення товарів.

Також, якщо у Законі 73 окремо визначається об’єкт оподаткування імпортним збором, його база і ставка, то чому окремо не встановлено платника податків? Стаття 276 МК України встановлює шість груп платників податків щодо мита. Яка з цих 6-ти груп має відношення до платників додаткового імпортного збору?

7.

Зважаючи на явну нелогічність, вважаємо, що імпортний збір при вивезенні все ж таки застосовуватися не буде.

Ба, виглядає трохи «анекдотично» – імпортний збір на експорт. Також, це явно суперечить цілям стабілізації платіжного балансу України, тобто декларованим цілям Закону 73. Крім того, обґрунтуванням проти оподаткування вивезення можуть бути і норми податкового законодавства для випадків неоднозначного (множинного) трактування (наприклад, пп. 4.1.4. ст. 4 ПК України та ч. 4 ст. 3 МК України).

Тож, на практиці імпортний збір, скоріше, не буде застосовуватись щодо митних режимів, які передбачають вивезення товарів (експорт, тимчасове вивезення, закриття митного режиму переробки на митній території України, поміщення українських товарів у режим безмитної торгівлі тощо).

8.

А от розміщення товарів у митні режими, які передбачають ввезення товарів, з огляду на недосконалість юридичної техніки Закону 73 та Закону 74, містять ризики щодо оподаткування імпортним збором, від яких не так просто відмахнутися.

Безперечно, додатковий імпортний збір буде застосовуватися (у разі набуття чинності Законами 73 та 74) при ввезенні у митному режимі імпорту.

Щодо інших митних режимів, які передбачають ввезення товарів, то тут ситуація дещо складніша. Якщо вважати, що Закон 73 встановлює оподаткування тільки тих товарів, які переміщуються у митному режимі імпорту, то незрозуміло, чому Закон 74 [шляхом внесення змін до п. 1 ч. 1 ст. 283 «Звільнення від оподаткування митом залежно від обраного митного режиму»] звільняє від цього збору лише товари поміщені у митні режими реімпорту та відмови на користь держави (які є митними режимами, відмінними від митного режиму імпорту – див. ст. 70 МК України).

Якщо виходити з п. 1 ч. 1 ст. 283 МК України в редакції із такими змінами, то це може бути свідченням позиції законодавця, що оподаткуванню додатковим імпортним збором підлягають всі товари (рухоме майно), які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від реімпорту та відмови на користь держави (поміщення товарів у ці режими звільнене законодавцем від цього додаткового імпортного збору внесенням змін до ст. 283 МК України).

Тобто оподаткування імпортним збором при поміщенні товарів у митні режими, відмінні від імпорту, реімпорту та відмови на користь держави, можливе через відсутність спеціального звільнення.

9.

Додатковий імпортний збір не є формально окремим додатковим збором (податком) [справляння якого тоді слід було б вважати забороненим з огляду на те, що він не внесений до ПК України], а є різновидом мита, і, зокрема, особливих видів мита. Так, Закон 74 доповнює ст. 271 «Мито та його види» МК України новим особливим видом мита – додатковим імпортним збором.

Відповідно, якщо Митний кодекс звільняє від мита в цілому, то слід було б очікувати, що це звільнення поширюється і на додатковий імпортний збір як різновид мита.

Однак, якщо покладатися на такий підхід, що звільнення від мита означає звільнення від всіх видів мита в цілому, то в його рамках не можна пояснити, чому Законом 74 внесені також зміни до ст. 282 «Звільнення від оподаткування митом (податкові пільги)» МК України. Закон 74, зокрема, доповнює ч. 2 ст. 282 МК України наступним чином: «Звільняються від оподаткування особливими видами мита товари, зазначені у пунктах 6, 10, 19 частини першої статті 282, частинах першій та четвертій статті 287 цього Кодексу». Тобто окремі норми ст. 282 МК України стосуються виключно імпортного збору, інші стосуються всіх видів мита.

Додатково ст. 5 Закону 73 передбачається, що не є об’єктом оподаткування імпортним збором товари, зазначені у пунктах 2 – 7, 9, 10, 12, 13, 15, 18 – 20 частини першої статті 282, частинах першій та четвертій статті 287. Знову ж таки, підхід не є логічним, адже ст. 282 та ст. 287 передбачають звільнення від всіх видів мита. Чи може додатковий закон, яким вводиться новий вид мита, звужувати податкові пільги щодо мита загалом?

Отже, система податкових пільг при оподаткуванні додатковим імпортним збором не є неоднозначною та зрозумілою.

10.

Оцінюючи сукупність зазначених неточностей, незрозумілостей та явних помилок у Законах 73 та 74, бачимо, що вони прийняті поспіхом і сумбурно без врахування дійсних цілей, для яких мали бути призначені.

У разі набуття ними чинності, найбільш оптимістичним варіантом оподаткування імпортним збором можуть бути лише операції з ввезення товарів у митному режимі імпорту. У найгіршому випадку, це може бути оподаткування цим збором також операцій щодо ввезення товарів у всіх інші митних режимах (транзит, тимчасове ввезення, безмитна торгівля, переробка на митній території України тощо), окрім реімпорту та відмови на користь держави.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2015

Перегляди 2076

Прокоментувати