Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина І

18 травня, 2012 Ексклюзив

Витрати на адміністративне оскарження незаконних рішень податкових органів

Читати інші частини циклу

Шановні панове!

Користуємося нагодою засвідчити Вам свою повагу та представляємо коментар щодо можливості отримання відшкодування витрат платників податків на податкові спори та використання цього інструменту для стримування надмірного тиску з боку податкових органів.

Підготовка цього коментарю зумовлена, серед іншого, набуттям чинності з 11.01.2012 р. Законом України “Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах”, яким обмежено максимальний розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративній справі.

За вказаним законом розмір компенсації витрат платника податків не може перевищувати 40 % установленої законом мінімальної місячної зарплати за 1 годину участі в справі, що станом на сьогодні становить 437,6 грн/ год. Крім того, відшкодуванню у складі судових витрат підлягають лише ті витрати на правову допомогу, що стосуються здійснення адвокатом процесуальних дій прямо у суді (головним чином це час участі безпосередньо в судовому засіданні), і не включають, таким чином, головну частину витрат часу на ведення справи.

Для порівняння, у сусідній Росії свіжа практика свідчить про визнання російськими судами права платника податків на відшкодування всіх розумних витрат, понесених у зв’язку з розглядом податкових спорів. Так, наприклад, 15 березня 2012 року Президія ВАС РФ за результатами розгляду справи ВАС-16067/2011 задовольнила вимоги платника податків про стягнення з податкового органу 2 889 302, 19 руб. судових витрат на оплату послуг представників (юридичної компанії), понесених у зв’язку з розглядом податкового спору. Однак ключовим елементом є не власне сума, а підтвердження права на відшкодування розумно визнаних і підтверджених витрат у фактичних розмірах без власне нормативних обмежень.

І навпаки, у нас в Україні обмежується розмір потенційного відшкодування витрат платника податків, пов’язаних з судовим вирішенням податкових спорів. Таким чином, навіть у разі виграшу справи в суді платник податків може бути “наказаний” фінансово понесенням витрат на юридичне забезпечення, які закон не дозволяє відшкодовувати.

При цьому на практиці випадки неврахування податковими органами правових аргументів платників податків та ігнорування процесуальних обов’язків, що призводить до затягування процесів і їх надмірної обтяжливості, а отже і до суттєвого збільшення витрат на юридичне супроводження в судах останнім часом значно зросли.

Тому нагальним стає завдання пошуку варіантів все ж таки відшкодування таких витрат платника податків. Одним із можливих напрямків може бути перенесення основної підготовчої роботи на досудовий етап – адміністративне оскарження.

Чи може платник податків отримати відшкодування понесених ним витрат на стадії адміністративного оскарження незаконного податкового рішення та стримати надмірний тиск з боку податкових органів – “наказати” їх гривнею у разі висування неправомірних вимог? Саме цьому питанню присвячена дана частина оглядового листа.

Для початку: право на відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень закріплено в статті 56 Конституції України.

Відповідні положення про відшкодування шкоди, завданої платнику податків, містяться і в Податковому кодексі України. Зокрема, п. 21.3 Податкового кодексу встановлено, що Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам“.

Тобто шкода має бути відшкодована не просто з абстрактного бюджету, а за рахунок бюджетного фінансування саме того органу, дії якого спричинили збитки, тобто за рахунок податкової.

Цьому обов’язку податкових органів кореспондує право платників податків на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) податкових органів (їх посадових осіб), яке закріплене в пп. 17.1.11 Податкового кодексу.

Тобто в Податковому кодексі під шкодою, що підлягає відшкодуванню, розуміються саме збитки платника податків, яких він зазнає через незаконні дії (бездіяльність) податкових органів, а відшкодування має здійснюватись у повному розмірі.

Всі зазначені вище норми спрямовані на захист прав та інтересів платників податків, що випливає з цивільного законодавства України. Так, згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, який здійснюється судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу збитками є, серед іншого, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). При цьому за загальним правилом збитки відшкодовуються у повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 Цивільного кодексу). Податковий кодекс також “говорить” про відшкодування збитків у повному обсязі та за рахунок контролюючого органу, який виніс незаконне рішення, тобто діє загальне правило, встановлене Цивільним кодексом.

Так, незаконність прийнятих податковим органом рішень вимагає від платника податків вжиття заходів для доведення їх незаконності та недопущення сплати незаконних податкових зобов’язань та штрафних санкцій. Якщо платник податків не оскаржить таке рішення податкового органу, воно набере чинності відповідно до положень Податкового кодексу і у платника податків виникне обов’язок щодо сплати незаконних податкових зобов’язань та штрафних санкцій. Тому витрати на оплату послуг юристів щодо оскарження незаконного рішення є вимушеними, адже в протилежному випадку платник податків має сплатити податки та штрафні санкції, які відповідно до законодавства він НЕ повинен сплачувати.

Принагідно зазначимо, що до відшкодування також можуть бути заявлені витрати на оплату праці штатних юристів, які приймають участь (безпосередньо займаються) оскарженням незаконних податкових рішень, адже за умови звичайної господарської діяльності такі працівники займалися б іншими питаннями, а не витрачали робочий час на спір з податковими органами, або ж взагалі не наймалися на роботу. Такий висновок підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні “Санді Таймс проти Сполученого Королівства” від 6 листопада 1980 року Суд вирішив, що відшкодуванню підлягають також витрати штатного юрисконсульта компанії, яка є потерпілою стороною. Так, робота юрисконсульта компанії-заявника “Таймс ньюспейперс лтд.”, яка полягала в підготовці пам’ятних записок, складанні документів, участі в роботі Комісії і ознайомленні адвоката з матеріалами справи перед розглядом в Суді, підлягає відшкодуванню державою-відповідачем (пункт 25 вказаного вище рішення).

Таким чином, незаконне рішення податкового органу це першопричина, наслідком якої є витрати платника податків, які виражаються, зокрема, у вартості юридичних послуг, а за відсутності таких витрат – в сплаті податкових зобов’язань та штрафних санкцій. Сам факт існування незаконного рішення дає право на відшкодування збитків, незалежно від наявності вини податкового органу, який виніс таке рішення, що слідує по аналогії зі ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу.

Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, у випадку доведення неправомірності рішення податкового органу, наслідком якого є його скасування, понесені платником податків витрати на адміністративне оскарження рішення підлягають відшкодуванню в повному обсязі і за рахунок коштів, передбачених для податкового органу. В такому випадку платник податків може звернутися до податкового органу з вимогою про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок прийняття неправомірного рішення, а в разі відмови – до суду з відповідним позовом.

Для прикладу наведемо судову справу № 6/590-08 за позовом приватного підприємства до податкового органу про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним рішенням податкового органу.

Так, податковий органі виніс незаконне повідомлення-рішення, яке було оскаржене підприємством в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги підприємства оскаржуване податкове повідомлення-рішення було скасоване податковим органом вищого рівня, чим й підтверджено його незаконність. Після цього підприємство звернулося до податкового органу з вимогою компенсувати матеріальні збитки, завдані внаслідок прийняття неправомірного рішення, яка залишилася без задоволення.

Тому підприємством було подано позов до господарського суду про відшкодування майнової шкоди у розмірі витрат на юридичні послуги, які понесені у зв’язку з таким оскарженням. Наявність витрат була підтверджена Договором про надання юридичних послуг, Актом прийомки-передачі наданих юридичних послуг, скаргою на податкове повідомлення-рішення та платіжним дорученням щодо оплати наданих послуг. Суд першої інстанції, розглянувши аргументи позивача та надані докази, задовольнив позов про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі. Це рішення було підтверджене судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Так, в Постанові Вищого господарського суду України від 27 травня 2009 року у справі № 6/590-08 (Єдиний державний реєстр судових рішень) зазначено, що Колегія судів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано взято до уваги у цьому зв’язку положення ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу, згідно яких кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому ст.ст. 1166, 1173 ЦК встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Необхідно відзначити, що інститут відшкодування витрат, понесених на стадії адміністративного (досудового) оскарження податкових рішень, може стати дієвим інструментом стримування безпідставного тиску з боку податкових органів та боротьби зі зловживаннями податковою службою своїми правами, корупцією тощо.

Про це свідчить і практика зарубіжних країн, в яких свого часу також було запроваджено відшкодування витрат на досудове оскарження рішень податкових органів.

Зокрема, чинне податкове законодавство США дозволяє платникам податків відшкодовувати витрати (у тому числі вартість послуг експертів і адвокатів), що понесені в ході адміністративного провадження в податкових органах США. Питання адміністративного вирішення суперечок з податківцями та відшкодування пов’язаних з цим витрат врегульоване окремим законом, який чітко встановлює порядок вирішення спору, вимоги, які повинні бути виконані для відшкодування витрат на спір, їх розмір та обґрунтованість.

Як зазначено, наприклад, в статті М. Ларо, податкового адвоката (США), “Відшкодування досудових витрат платника податку в США” (російський журнал “Налоговед” № 11 за 2011 рік), метою запровадження механізму відшкодування витрат платників податків було (1) скорочення можливості для зловживань з боку податкових органів і (2) надання платникам податків можливості відстояти свої права незалежно від їх матеріального становища. Досягнуті результати очевидні: сьогодні більшість (за різними оцінками від 85 до 95 %) податкових суперечок в США вирішуються в досудовому порядку і не доходять до суду. Тобто механізм досудового врегулювання податкових спорів працює і досить ефективно, а платникам податків не доводиться витрачати багато грошей і часу на судовий розгляд.

Підсумовуючи, вважаємо, що інститут відшкодування витрат, понесених на стадії адміністративного (досудового) оскарження податкових рішень, має суттєве значення для боротьби з податковим беззаконням, і його необхідно розвивати. Тим більше, що він передбачений і закріплений на рівні законодавчих актів України, проте практика його реалізації майже відсутня.

Негайні можливі дії:

  1. Включати в тексти заперечень на Акти перевірок, первинних та повторних скарг вказівку на обов’язок податкових органів доводити правомірність будь-якого нарахування або будь-якого іншого рішення податкового органу, об’єктивно розглядати скарги та виносити вмотивоване рішення за результатами їх розгляду. Окремо також зазначати, що платник податків має і залишає за собою право звернутися до суду з позовом про відшкодування податковим органом завданої майнової шкоди в повному розмірі (включаючи витрати на пов’язані з цим юридичні послуги).
  2. Після скасування оскаржуваного рішення податкового органу, що підтверджує його незаконність (вищестоящим податковим органом чи адміністративним судом) – звертатися до суду з позовом про відшкодування витрат на юридичні послуги, пов’язані з адміністративним оскарженням такого незаконного рішення у повному розмірі.

Звертаємо увагу, що справу про відшкодування витрат на адміністративне оскарження незаконного податкового рішення необхідно розглядати в порядку окремого провадження з огляду на позицію Верховного суду України, викладену в ухвалі від 15 квітня 2009 року. Зокрема, Верховний суд України дійшов висновку, що втрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката, понесені Особою 1 у зв’язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справ у порядку цивільного та адміністративного судочинства, процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК і не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди“.

Тобто витрати на правову допомогу адвоката (юриста) в частині здійснення процесуальних дій під час розгляду справ в суді відносяться до судових витрат, відшкодовуються в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, і не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди. Проте це не означає, що всі інші витрати на правову допомогу також не є шкодою і не підлягають відшкодуванню в позовному провадженні.

Крім того, необхідно забезпечувати належне, повне документування відповідних послуг та витрат на їх оплату (витрат на оплату праці штатних юристів), а саме звертати увагу на наявність:

  • договору про надання юридичних послуг (правової допомоги тощо),
  • посадових інструкцій, якими до функцій штатних юристів віднесено участь у податкових спорах;
  • доказів щодо обсягу, опису та змісту надаваних послуг (виконаної роботи штатними юристами), їх зв’язку з податкових спором,
  • відповідних Актів приймання-передачі наданих послуг та специфікацій,
  • табелів обліку робочого часу – у разі ведення податкового спору штатними юристами платника податків,
  • платіжних документів (відомостей) щодо їх оплати, які підтверджують факт понесення витрат на податковий спір.

Таким чином, вжиття зазначених вище заходів дозволить платникам податків не лише отримати відшкодування витрат на адміністративне оскарження податкових рішень, а також слугуватиме стримуючим фактором податкового беззаконня на майбутнє.

Сподіваємося, що наведена інформація стане Вам у пригоді. Питання відшкодування витрат, понесених у зв’язку з судовим оскарженням рішень податкових органів, буде детально висвітлено в частині ІІ цього оглядового листа.

Читати частину II

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© ТОВ «КМ Партнери», 2012

Перегляди 12140

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Практика Європейського суду з прав людини щодо судового збору 30 грудня, 2015    2644

Про матеріальність чи нематеріальність судового збору. Або якщо нічого не ясно, то це все одно про гроші 07 грудня, 2015    626

Правила гри у податкових та митних спорах у зв’язку зі змінами стосовно сплати судового збору з 1 вересня 2015 19 листопада, 2015    1041

Зміни щодо сплати судового збору: скільки буде коштувати платнику податків спір з податковим органом? 22 липня, 2015    3305

Адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень є неефективним способом захисту прав платників податків 13 травня, 2014    2472

Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІІІ 26 грудня, 2013    11880

Введені нові ставки судового збору за подання адміністративних позовів до суду 30 жовтня, 2013    4629

Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІV 09 серпня, 2013    11756

Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013 (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) 09 серпня, 2013    4710

Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням 03 липня, 2013    6282

Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІІ 22 травня, 2012    13815

Ухвала Конституційного суду РФ від 21 грудня 2004 р. № 454-О щодо обов’язку суду стягувати витрати на оплату послуг представника особи, на користь якої прийнято судовий акт, в розумних межах. 09 квітня, 2012    6492

Прокоментувати