Останні тенденції оскарження податкових консультацій в світлі позиції суддів ВАСУ та ВСУ

02 вересня, 2014 Ексклюзив

В продовження аналізу питання оскарження індивідуальних податкових консультацій, який наведено у матеріалі «Оскарження податкових консультацій в судовому порядку» від  26 березня 2014 року, доцільно поінформувати про сприйняття цього питання представниками вищих судових інстанцій України.

Так, наші спеціалісти брали участь в обговоренні цих питань за участі суддів Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) і Верховного Cуду України (ВСУ) на відповідних заходах. Зокрема, це були зустрічі 16 червня 2014 року та 16 липня 2014 року, які були організовані Європейською Бізнес Асоціацією (EBA) та Американською Торгівельною Палатою (АСС). З виступів суддів можемо зробити наступні висновки:

  • згідно з позицією представників ВАСУ, озвученою на виступах, індивідуальна податкова консультація, яка містить відповідь на поставлене питання, що не відповідає нормам податкового законодавства чи змісту податку, може бути оскаржена до суду;
  • водночас консультації, в яких податковий орган не надав конкретної відповіді на поставлене питання або відповідь складається з простого цитування норм Податкового кодексу, оскаржити неможливо, оскільки будь-якої консультації в розумінні кодексу не надано. Водночас судді зазначили, що у такому випадку платник може звернутися до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльність податкового органу, яка полягає у ненаданні належним чином оформленої консультації.

Відмітимо, що зазначені тези, озвучені під час виступів представників ВАСУ, повністю збігаються з нашими висновками з даного приводу.

Іншою цікавою тезою, яка прозвучала під час зустрічей, було те, що у разі скасування індивідуальної консультації, суд не вправі зобов’язувати податковий орган прийняти нову консультацію, а також не має права в рішенні вказувати, якого змісту повинна бути нова консультація. Таку позицію судді аргументують тим, що суд не вправі втручатися у діяльність податкових органів, а видання індивідуальних консультацій є виключною компетенцією податківців.

Зі свого боку відмітимо, що, дійсно, з положень законодавства не випливає, що суд може чи повинен зобов’язувати податкові органи видавати нову консультацію. Так, буквально пп. 53.3 ПК звучить таким чином: «Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду».

Тобто рішення про скасування податкової консультації є лише підставою для видання нової податкової консультації – чіткого ж зобов’язання видати нову консультацію кодекс не містить.

Разом з цим, з практичної точки зору наявність рішення суду про скасування податкової консультації може бути дієвим фактором стримування податківців під час перевірки спірного питання, а наявність нової податкової консультації в такому разі не є вкрай необхідною. Тим більше, що податківці цілком можуть творчо осмислити висновки суду та видати нову податкову консультацію, яка ставитиме платника податків в положення нічим не краще за скасовану консультацію.

Що ж стосується позиції судді ВСУ, присутнього на зустрічі, то вона суттєво відрізняється від описаних вище тез суддів ВАСУ. Так, під час виступу суддя ВСУ, пан Гусак, навів постанову ВСУ від 24.11.2009 р. у справі № 21-1502сво091, у якій зазначено, що індивідуальні консультації не є актами індивідуальної дії для платників податків, а є лише формою оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства. ВСУ вважає, що консультація не може впливати на права і обов’язки платників.

Ми з такими висновками не погоджуємося, оскільки, як розглядалось вище, податкові консультації все ж можуть впливати на права і обов’язки платників податків, принаймні визначаючи міру відповідальності, адже платник податків діє згідно з наданою індивідуальною податковою консультацією.

Нагадаємо, що відповідно до ст. 2442 КАСУ, рішення ВСУ є обов’язковими для усіх судів в Україні. Разом з тим, пряма застосовність наведеного вище рішення в сучасних умовах може бути поставлена під питання, адже воно стосується законодавства, що діяло до прийняття Податкового кодексу України.

Зазначені розбіжності в оцінці ситуації представниками ВСУ та ВАСУ свідчать про проблемність питання. У такому разі, можливо, доцільно звернутися до загальних засад податкового законодавства. Нагадаємо, один з принципів податкового законодавства звучить так (пп. 4.1.4 ст. 4 ПК України):

«презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу».

З урахуванням того, що право платника податків оскаржити надану йому індивідуальну консультацію викликає сумніви, при прийнятті рішення, зокрема, і щодо такого права має застосовуватися підхід, обраний платником податків. Такий підхід відповідатиме загальним засадам податкового законодавства.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

1 Рішення Верховного Суду України від 24 листопада 2009 року.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2014

Перегляди 2530

Прокоментувати