Огляд судової практики у справах щодо кваліфікації платежів за право користування програмним забезпеченням як роялті

10 жовтня, 2014 Судова практика

Вже протягом тривалого часу не втрачає своєї актуальності для будь-якого платника податків тема розмежування платежів за надання послуг та роялті. Одною із сфер, в якій досить часто виникають подібні питання, є сфера розповсюдження програмного забезпечення (комп’ютерних програм) серед кінцевих споживачів.

Як Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», який визначив поняття «роялті», так і Податковий кодекс України вказують, що роялті вважаються платежі за надання права користування авторським правом на комп’ютерні програми. Перелік авторських прав визначений ст. 441 Цивільного кодексу України та ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права» та включає в себе:

  • опублікування (випуск у світ);
  • відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
  • переклад;
  • переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;
  • включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;
  • публічне виконання;
  • продаж, передання в найм (оренду) тощо;
  • імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо;
  • інші дії, встановлені законом.

В даному переліку відсутні дії, які можна було б охарактеризувати як застосування примірника твору (включаючи і комп’ютерну програму) за прямим функціональним призначенням, тобто в якості кінцевого користувача. Незважаючи на те, що кінцевий користувач дійсно отримує певні обмежені авторські права, такі права надаються винятково для забезпечення самої можливості користування програмним забезпеченням, що прямо дозволено ст. 24 Закону «Про авторське право та суміжні права».

Таким чином, якщо платник податків отримує програмне забезпечення винятково з метою вилучення його корисних властивостей в якості кінцевого користувача, платежі за це не мають розглядатися як роялті.

Податкові органи протягом всього часу існування терміну «роялті» в податковому законодавстві висловлювали різні позиції з цього питання. Останні роз’яснення Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України навряд чи можна назвати чіткими.

Навіть деякі відомі компанії перейшли на використання схеми роялті під час розповсюдження своїх послуг, пов’язаних з використанням комп’ютерних програм (баз даних). Для обґрунтування в договорі вказано, що платіж є роялті, однак не конкретизовано, які саме авторські права надаються кінцевим користувачам.

На сьогоднішній день уже наявна практика Вищого адміністративного суду України у справах цієї категорії. Наприклад, у адміністративній справі № 0670/6316/11 суди розглядали питання кваліфікації платежів за отримання у користування комп’ютерної системи. Податкові органи наполягали, що подібні платежі слід розглядати як роялті, оскільки передача чи інші способи відчуження отриманої комп’ютерної системи були заборонені умовами договорів. Однак в Ухвалі від 07.11.2012 р. (№ К/9991/44625/12) Вищий адміністративний суд України вказав, що така кваліфікація податкових органів є неправильною, оскільки платник не отримав авторських прав чи прав користування авторськими правами.

В розглядуваному рішенні Вищий адміністративний суд України проілюстрував, що отримання комп’ютерної програми слід розмежовувати від отримання авторських прав на комп’ютерну програму. Зауважимо, що Вищий адміністративний суд України продовжує дотримуватися цього ж підходу і сьогодні.

Зокрема, у травні та вересні 2014 року вказаний суд виніс дві ухвали по справах даної категорії:

   (1)Ухвалу від 26.05.2014 р. у справі № 2а-6704/10/11/0170, та

   (2)Ухвалу від 30.09.2014 р. у справі № 2а-0870/178/11.

Згідно з фактичними обставинами обох справ на підставі ліцензійної угоди одне підприємство надало іншому право користування програмним забезпеченням/комп’ютерною програмою. Вищий адміністративний суд України вказав наступне:

«З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору позивачеві передано об’єкт авторського права (комп’ютерна програма), а не право користування авторськими правами на вказаний об’єкт. Продаж екземпляра комп’ютерної програми не спричиняє за собою відчуження (передачу) майнових прав на комп’ютерну програму, як на твір – об’єкт авторського права… Враховуючи викладене, висновок відповідача, за яким він ототожнює сплачені позивачем кошти з поняттям «роялті» … є помилковим».

Таким чином, позиція Вищого адміністративного суду України є сталою – в разі, якщо авторське право не передане, платежі за користування комп’ютерною програмою/програмним забезпеченням є платою за послуги, а відповідні операції мають оподатковуватися ПДВ. Кваліфікація таких платежів як роялті є неправомірною.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Перегляди 1601

Прокоментувати