+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Верховний Суд: право на оскарження ухвал про призначення податкових перевірок в рамках кримінального провадження підтверджено!

20 липня, 2018 Інформаційні листи

Питання незаконності призначення слідчими суддями податкових перевірок у рамках кримінального провадження вперше було піднято ще у жовтні 2016 року в нашому інформаційному листі «Податкові перевірки в рамках кримінального провадження: незаконність і недопустимість, наслідки».

І вже з перших спроб боротьби з такого роду ухвалами правова спільнота зіткнулася із дуже серйозною проблемою – апеляційні суди відмовляли у відкритті провадження за апеляційними скаргами у зв’язку з тим, що ст. 309 КПК України не передбачено право на оскарження такого роду ухвал в апеляційному порядку. Проте КПК України не передбачає ані права слідчих/прокурорів на звернення до слідчих суддів із клопотаннями про призначення податкової перевірки в рамках кримінального провадження, ані права слідчих суддів на винесення такого роду ухвал.

Звісно, були колегії суддів апеляційних судів, які підходили до вирішення права на оскарження ухвал про призначення податкової перевірки в рамках кримінального провадження з позиції верховенства права, приймали до розгляду та задовольняли апеляційні скарги платників (як описано детальніше в аналітичному матеріалі за посиланням) – проте, переважна більшість суддів апеляційної інстанції намагалися «відхреститися» від такого роду апеляційних скарг і просто відмовляли у відкритті апеляційного провадження за ними.

Такі ухвали про відмову у відкритті провадження були оскаржені в касаційному порядку. І навіть була негативна практика – зокрема, Постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2018 року в справі № 757/2200/17-к, якою суд визнав законною ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу про призначення перевірки в рамках кримінального провадження. Вказана Постанова була явно незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, про що детально викладено в аналітичному матеріалі за посиланням.

Разом із цим, на щастя, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду винесла Ухвалу від 06 березня 2018 року № 51-499км17, якою прийняла рішення про передачу справи за касаційною скаргою на Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на Ухвалу слідчого судді про призначення перевірки в рамках кримінального провадження  ̶̶̶  на розгляд Великої Палати Верховного Суду як таку, що містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

З того часу правова спільнота, затамувавши подих, чекала, що ж вирішить Велика Палата Верховного Суду, чи підтвердить вона право на оскарження в апеляційному порядку ухвал про призначення перевірок в рамках кримінального провадження, та чи розгляне взагалі право слідчих суддів на винесення такого роду ухвал.

23 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду (далі – Велика Палата ВС) винесла Постанову у справі № 243/6674/17-к (міститься за посиланням), якою Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на Ухвалу про призначення перевірки було скасовано і призначено новий розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції (далі – Постанова Великої Палати ВС).

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВС

Відповідно до п. 15 Постанови Великої Палати ВС суд виходив із наступного (цитата):

«15. Ухвалою від 30 серпня 2017 року Апеляційний суд Донецької області, керуючись частиною четвертою статті 399 КПК, відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ТОВ «НВО «Синтоп» на ухвалу слідчого судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2017 року. Суд апеляційної інстанції вказав, що зазначена ухвала слідчого судді як така, що не включена до переліку ухвал, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування (стаття 309 КПК), апеляційному оскарженню не підлягає, а це є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Однак апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що кримінальна процесуальна норма, якою він керувався, стосується відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами лише на ухвали слідчих суддів, що передбачені КПК».

Тобто Велика Палата ВС виходила з того, що оскільки КПК України не містить правових підстав та порядку винесення слідчими суддями ухвал про призначення перевірок в рамках кримінального провадження – положення ст. 309 КПК України, яке містить перелік ухвал слідчих суддів, що можуть бути оскаржені в рамках досудового розслідування, не повинні застосовуватися до даного випадку.

При цьому щодо застосування норм процесуального права суд у п. 16 Постанови Великої Палати ВС погодився із судом касаційної інстанції, який передав дану справу на перегляд Великої Палати ВС про те, що:

«…У разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК…».

При цьому, надаючи аргументування щодо застосування норм кримінального процесуального права, Велика Палата ВС у п. 20-21 Постанови вказала:

«20. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 статті 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження, і зокрема, з забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

21. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК (частина третя статті 392 КПК). Буквальне тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку лише тоді, коли в КПК є норма, якою це дозволено. Однак Конституційний Суд України, розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження (абзац другий підпункт 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010…).

Оскільки ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки не передбачено КПК, то немає ні дозволу, ні заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали».

При цьому застосування до даного випадку приписів ст. 309 КПК України, яка передбачає, що інші ухвали слідчого судді (право на оскарження яких на досудовому провадженні не передбачено даною нормою) оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді – порушувало б право на ефективний судовий захист. Зокрема, у п. 22 Постанови Велика Палата ВС зазначила, що:

«Частина третя статті 309 КПК установлює, що інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді законність цих ухвал підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження. Велика Палата Верховного Суду погоджується з викладеними в ухвалі від 06 березня 2018 року аргументами колегії суддів Касаційного кримінального суду про те, що зазначена перевірка не є ефективним засобом захисту від можливого порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) і статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, не в усіх випадках кримінальні справи, у яких було здійснено позапланові перевірки, будуть передані до суду з обвинувальним актом. По-друге, підготовче засідання в суді першої інстанції, навіть якщо обвинувальний акт передано до суду, може відбутися запізно для того, щоб бути здатним виправити порушення. По-третє, під час підготовчого судового засідання суддя не має повноважень вчиняти дії та приймати рішення, які можуть призвести до виправлення порушення Конвенції, спричиненого втручанням з боку держави».

В обґрунтування наведеного Велика Палата ВС навела практику Європейського Суду з прав людини із застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) щодо умов прийнятності апеляційної скарги, зазначивши те, що одним з аспектів «Право на суд» є право доступу до суду, яке не є абсолютним і може підлягати обмеженням (накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги). Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).

Водночас Велика Палата ВС зазначає, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети, або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).

На підставі вищевикладеного, Велика Палата ВС у п. 26-28 Постанови прийшла до наступних в и с н о в к і в:

«26. Зважаючи на важливість для суб’єктів, щодо діяльності яких слідчі судді надають дозволи на проведення позапланових перевірок, прав, установлених статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, та враховуючи відсутність надійних процесуальних механізмів захисту прав під час підготовчого провадження, Велика Палата вважає практичним та ефективним право на апеляційний перегляд таких ухвал у стадії досудового розслідування.

27. Оскільки слідчий суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області прийняв рішення про надання дозволу на проведення комплексної позапланової перевірки, яке не передбачене КПК, то суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на це рішення слід було керуватися приписами частини шостої статті 9 КПК щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених частиною першою статті 7 КПК. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (пункт 17 частини першої статті 7 КПК). Зміст цієї засади розкрито у статті 24 КПК, згідно з частиною першою якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.

28. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що АПЕЛЯЦІЙНІ СУДИ ЗОБОВ’ЯЗАНІ ВІДКРИВАТИ АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА СКАРГАМИ НА УХВАЛИ СЛІДЧИХ СУДДІВ ПРО НАДАННЯ ДОЗВОЛУ НА ПРОВЕДЕННЯ ПОЗАПЛАНОВИХ ПЕРЕВІРОК».

Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду було нарешті усунуто суперечливість практики стосовно права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів про призначення перевірок та фактично підтверджено право осіб на таке оскарження.

ЩОДО САМИХ УХВАЛ СЛІДЧИХ СУДДІВ

Разом з цим, щодо питання незаконності самої ухвали про призначення перевірки в рамках кримінального провадження, про що також було зазначено в касаційній скарзі – Велика Палата ВС зазначила, що суд касаційної інстанції позбавлений права висловлюватися з цього приводу, оскільки суд апеляційної інстанції цих доводів не переглядав і своїх мотивів щодо цього не наводив – відповідно, суд обмежений межами касаційного провадження.

З цього приводу вважаємо, що Велика Палата ВС насправді дала шанс «виправитись» судам апеляційних інстанцій під час розгляду такого роду апеляційних скарг. Так, у Постанові Велика Палата ВС прямо зазначила про те, що винесення ухвал про призначення перевірок не передбачено КПК України.

Зокрема, у п. 14, 15, 21, 27 Постанови Великої Палати ВС зазначено:

«14. …ЖОДНОЮ З НОРМ ПРАВА, наведених слідчим суддею в ухвалі, НЕ ПЕРЕДБАЧЕНЕ його повноваження постановляти ухвалу про надання дозволу на проведення позапланової перевірки.

15. …Однак апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що кримінальна процесуальна норма, якою він керувався, стосується відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами лише на ухвали слідчих суддів, що передбачені КПК….

21. Оскільки ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО КПК, то немає ні дозволу, ні заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали….

27. Оскільки слідчий суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області прийняв рішення про надання дозволу на проведення комплексної позапланової перевірки, яке не ПЕРЕДБАЧЕНЕ КПК…».

Таким чином, Велика Палата ВС фактично встановила ту обставину, що жодною нормою КПК України не передбачено право слідчого судді на призначення перевірки в рамках кримінального провадження. І саме на підставі вказаної обставини було здійснено висновок щодо права на оскарження такого роду ухвал в апеляційному порядку на загальних засадах КПК України, оминаючи приписи ст. 309 КПК України.

У свою чергу, відповідно до ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII:

«6. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права».

Крім того, відповідно до приписів ч. 4 ст. 434-1 КПК України, відповідно до якої:

«4. Суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об’єднаної палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія суддів (палата, об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати».

Тобто суди касаційної інстанції повинні слідувати висновкам щодо застосування норм права, наведених у рішенні Великої Палати ВС – відповідно, автоматично вказане правило стосується і судів першої та апеляційної інстанцій, перегляд рішень яких покладено на Касаційний суд.

Таким чином, наведені висновки щодо застосування норм права, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду, повинні бути враховані судом апеляційної інстанції, і провадження за даною апеляційною скаргою повинно бути відкритим.

Зазначене вважаємо перемогою правової спільноти у бою, який тривав останні 2 роки.

НОВА ПРАКТИКА

Після вказаного рішення Великої Палати ВС, адвокатам КМ Партнери вдалося скасувати Ухвалу слідчого судді про призначення податкової перевірки в рамках кримінального провадження стосовно одного з клієнтів.

Зокрема, Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2018 року в справі № 11-сс/796/3256/2018 суд скасував Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року про призначення податкової перевірки (в ЄДРСР за посиланням), вказавши:

«Але чинний КПК України не містить норм, які б надавали право прокурору чи слідчому звертатися до слідчого судді з клопотаннями про призначення позапланової документальної перевірки у кримінальному провадженні, не визначає порядок розгляду таких клопотань та повноважень слідчого судді щодо їх розгляду, а так само ухвалення рішення за результатами розгляду клопотання про призначення позапланової перевірки….

Таким чином, за відсутності у слідчого судді повноважень на розгляд клопотання прокурора про призначення позапланової документальної перевірки та встановленого нормами КПК України порядку розгляду такого клопотання, на переконання колегії суддів, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, задовольнивши клопотання прокурора, вийшов за межі повноважень, наданих йому чинним кримінальним процесуальним законом, та постановив рішення, яке не передбачено КПК України, а відтак і не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року як така, що постановлена у поза процесуальний спосіб, з порушенням вимог ст. 26 КПК України, тобто з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, підлягає скасуванню».

Таким чином, бачимо верховенство права вже в дії в судах апеляційної інстанції й сподіваємося, що слідчі судді наслідуватимуть вказане правозастосування.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2018

Перегляди 4575

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Чи варто довіряти вирокам та іншим рішенням у кримінальних провадженнях за ст. 205 КК України? 12 грудня, 2018    163

До питання можливої тактики та оновлення підходів до судового розгляду щодо «нікчемних правочинів» 30 листопада, 2018    236

Статистика кримінальних проваджень за ст. 212 КК України за 9 місяців 2018 року 30 жовтня, 2018    419

Звернення Касаційного адміністративного суду до Великої Палати: актуальні питання та результати 26 вересня, 2018    519

Рішення Верховного Суду у податкових спорах щодо наслідків ст. 205 КК відносно контрагента (перші 8 місяців) 21 серпня, 2018    451

Коли є ст. 205 КК відносно контрагента: чи сформована практика ВС? 21 серпня, 2018    2758

Кримінальні провадження за ухилення від сплати податків: статистика та вироки за І півріччя 2018 року 17 серпня, 2018    665

Вироки у кримінальних провадженнях за ст. 212 КК України за перший квартал 2018 року 02 липня, 2018    399

Кримінальні провадження щодо ухилення від сплати податків у першому кварталі 2018 року: як почався для платників 2018 рік? 02 липня, 2018    485

«П’яте колесо у возі», або навіщо ст. 205 КК на практиці? 27 червня, 2018    679

Кримінальні провадження щодо ухилення від сплати податків: підсумки за 2017 рік 17 квітня, 2018    909

Вироки у кримінальних провадженнях за ст. 212 КК України за 2017 рік 17 квітня, 2018    300

Прокоментувати